Популярне

Чим ЗСУ вдарять по тилу рашистів?

Через тижні очікування Україна все ж таки отримає від західних союзників сучасні реактивні системи залпового вогню для війни з Росією, але є нюанс. Це Донбас Реалії і цього разу ми вирішили розібратися – як нова західна зброя вплине на перебіг бойових дій?

Міномети, зі своєю максимальною дальністю стрілянини в 7 км, можуть стримувати агресора вже на передовій та допомагати в обороні, завдаючи точкових ударів. Але для перелому у війні така сама точність потрібна на дальності в десятки кілометрів. Ствольна артилерія закриває в середньому 30 кілометрів, а майже всі реактивні системи в українській армії можуть накривати лише площі. Ще у квітні «Гради», системи, з максимальною дальністю 20 кілометрів, на Донбасі били по ближньому тилу окупантів.

Ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну відчувався дефіцит 122-міліметрових снарядів. Крім того, застаріла автомобільна база, а це російські «Урал», «ЗІЛ» та білоруський МАЗ. Вже пізніше Україна здобула чеський аналог БМ-21 – систему «Вампір». Адже техніка та люди працюють на знос.

«Дуже велика динаміка. Чим швидше після першого пострілу складається це все, проводиться відбій підрозділу – тим більше шансів є вижити. Більше маневру – більше шансів вижити», – каже Павло, військовослужбовець ВСУ.

«Розповсюджена думка, що це не є точна система ураження. Направду вони є точні системи ураження, тим більше, якщо стрільба іде на дальності від половини максимальної дальності до двох третин максимальної дальності, тобто для «Града» це десь з 10, можна казати, з 13 кілометрів до 18 кілометрів – це дуже висока точність падіння цих снарядів, ну при відповідному технічному обслуговуванні. Не кажучи про «Ураган» або і «Смерч» так само – там взагалі технічно забезпечується висока точність на дальності понад 50 кілометрів. Але якщо їх нема цих боєприпасів, то, відповідно, стрільба одним снарядом просто неефективна, вона не дає ніякої точності – хоча б 4 снаряди «Смерча» треба запустити, з «Урагану» хоча б половину, пів-пакету, 6 снарядів має летіти, тоді вони створюють відповідний ефект. Висока точність – це мається на увазі, що падіння цих снарядів забезпечувалось в межах 100 метрів для «Граду», 200 для «Урагану» і «Смерча». Це висока точність для такого типу боєприпасів, некерованих ракет по суті», – каже Петро П’ятаков, експерт з питань артилерійського зброї.

31 травня США офіційно оголосили, що Україні передадуть ракетні системи залпового вогню HIMARS. Установка може стріляти некерованими реактивними снарядами на відстань до 40 та керованими на 70 кілометрів. А далекобійні в арсеналі цієї системи – балістичні ракети серії ATACMS, максимальна дальність яких 300 кілометрів. Якого типу боєприпаси отримають ЗСУ, не повідомляється, але головна умова Вашингтона – не стріляти на територію Росії.

Реактивні системи залпового вогню HIMARS мають можливість стріляти залпом на відстані до 120 кілометрів та одиночними ракетами на відстань до 300 кілометрів
Реактивні системи залпового вогню HIMARS мають можливість стріляти залпом на відстані до 120 кілометрів та одиночними ракетами на відстань до 300 кілометрів

«Якщо ми говоримо про HIMARS – це досить ефективна система, яка має низку переваг над тією ж реактивною артилерією, яку використовує Росія. Перша перевага – це швидкість перезарядки, це дуже важливо, тому що в середньому HIMARS перезаряджається протягом 5 хвилин. «Смерч» або «Ураган» – це треба пів години, зрозуміло, що в цьому є перевага. Друге – є перевага в точності нанесення ударів, що дуже важливо, тому що українська армія діє якраз за принципом, що потрібно точно виявляти цілі противника, коригувати вогонь для того, щоби використовуючи мінімум снарядів, ресурсів, його знищити. Коригування за допомогою датчиків GPS і коригування за допомогою системи, яка дає можливість з’єднатися з безпілотниками, які проводять спостереження і дають можливість точно підкоригувати вогонь для точності ураження – це важливо. Крім того, важлива сила потенційного вогню. За американською шкалою, вона прирівнюється до нанесення удару з повітря некерованими ракетами, тому це відповідна ступінь руйнувань і знищення позицій противника», – каже Олександр Мусієнко, керівник центру військово-правових досліджень.

«За тактичним призначенням ці ракети, якщо базуватися на припущенні, що буде певна кількість їх і плюс ракети тільки з дальністю 70 кілометрів, ми можемо прогнозувати, що глибина ураження буде кілометрів 50, тобто це порушення ближніх тилів противника, постачання, знищення його, перш за все, ураження пунктів управління різного роду – від тактичних і оперативних штабів, плюс склади передові, якісь лінії постачання, резерви в глибині – це дуже серйозна була б потуга, якби вона було в нас», – каже Петро П’ятаков, експерт з питань артилерійського зброї.

«Якщо росіяни будуть впевнені, що у нас є такі системи, то вони будуть вимушені перенести склади боєкомплекту десь далі від лінії фронту, а значить плече підвозу воно буде більше і вони не зможуть використовувати артилерію так ефективно і настільки масштабно, як це є зараз. Як показали події першої фази війни – з логістикою в Росії, як і раніше в Радянському Союзі, далеко не все в порядку», – вважає Михайло Жирохов, військовий експерт та історик.

Поки що США передають Україні лише 4 установки HIMARS. Для навчання українських військових знадобиться три тижні. Також схожі ракетні системи М270 в Україні планує дати Велика Британія.

«Нам потрібно хоча би так за радянськими мірками тих HIMARS полків 5 реактивних. Реактивний полк – це три дивізіони, а в дивізіоні хоча б 12 установок, 12 на 3 – 36. От рахуйте, 180 треба мати, щоб вони реально вплинули. Так, ми сподіваємось, що це початок. Ну і ми бачимо з реалій – так воно і є, що спочатку дається невеличка кількість, потім уже не стидаються давати решту», – вважає Петро П’ятаков.

«Говорити про те, що або HIMARS, або М270 – це таке собі вундерваффе, я би не став, тому що це просто реактивні системи залпового вогню, вони мають перевагу перед російськими, радянськими зразками, але не більше. Це не та зброя, яка от зараз зможе переломити ситуацію. Крім того, потрібно розуміти, що і HIMARS, і М270 – вони передаються, ну принаймні зараз, в дуже обмеженій кількості, тому що в Європі М270 фактично вже зняті з озброєння і в військах їх досить мало, наприклад, у Великій Британії всього 35, у Німеччині 38, всіх їх віддати нам не можуть. Величезна кількість і HIMARS, і М270 на озброєнні американської армії, близько 850, близько тисячі, але ж, знову-таки, потрібно розуміти, що для американців це одна із систем вогневої переваги і передавати третину або навіть 25% нам ніхто не буде», – зауважує Михайло Жирохов.

Дорога до Сєвєродонецька, Луганська область
Дорога до Сєвєродонецька, Луганська область

Другий тиждень точаться вже вуличні бої у Сєвєродонецьку. Якщо б російські військові змогли б взяти це місто і Лисичанськ, Росія зможе оголосити про повний контроль над Луганською областю. Втім, за останні 7 днів особливого просування тут, як і в Донецькій області, армія РФ не мала. Лінія фронту на Донеччині практично не змінилася.

«При цій тактиці, яку зараз використовує Російська Федерація, це тактика вичавлювання артилерійськими ударами і ударами з повітря, таке просування далі росіян – це просто питання часу, тому що, коли не буде за що триматися, наші військові будуть вимушені відійти від того ж самого Сєвєродонецьку і далі десь на інших рубежах вже зустрічати супротивника. Зараз ситуація на Донбасі і війна, яка там є, вона війна не піхоти, це війна артилерії. Поки у росіян буде перевага в артилерії і перевага в повітрі – їх просування буде постійним», – пояснює Михайло Жирохов.

«Коли Росія несе такі втрати і коли їх все більше сковують українські сили оборони, вони все більше ув’язуються і втягуються ось в такі бої, як в Сєвєродонецьку, ну як мінімум їм потрібна буде пауза перед тим, як вести широкомасштабні наступальні дії на Донеччині, тому що на сьогодні казати, що є такий надпотенціал, який дозволив би захопити Донецьку область, не доводиться – їм потрібно буде поповнення сил. Дві мети, перша мета – це зупинити їх наступальний потенціал, тобто ми бачимо, що це вдалося на півдні, де все ж таки пригальмували або загальмували російські сили. На сході потрібно досягти цієї ж мети – збити їхніх атакувальний потенціал, зупинити їхнє просування – це раз. І друге, супутнє, скажімо, – це, звичайно, їх виснажити», – вважає Олександр Мусієнко, керівник центру військово-правових досліджень.

Тим часом на північному заході Херсонської області ЗСУ вдалося переправитися річкою Інгулець, пише Американський інститут дослідження війни. Генштаб України підтвердив визволення села Миколаївка, а також у мережі з’явилося відео знищення російських військ американськими гаубицями М777 у районі населеного пункту Давидів Брід. Геолокаційні кадри з безпілотника підтверджують, що українські сили вели контрнаступ поблизу Старосілля, пишуть в інституті.

«Я би не назвав те, що відбувається по лінії – контрнаступом, тому що контрнаступ як правило відбувається, коли наступ на наступ, тоді це контрнаступ. Зараз відбуваються бої, сильні бої, артилерійські дуелі на лінії зіткнення, зокрема, з намаганням або наших військ, а також військ противника вийти на більш кращі ділянки саме по лінії зіткнення. В ідеалі, звичайно, можна і треба так робити, якщо ми бачимо, що ворог нас посуває на сході, там ідуть дуже тяжкі бої. Якби у нас були сили і засоби, то ми могли прорвати оборону аж до Каховки, і зробити наступ, не контрнаступ, а наступ і розсікти угрупування ворога, то я думаю, що цим би ми і врятували в деякій мірі і схід. Тому що ворогу довелося б маневрувати і частина його могла б бути в оточенні. Для цього потрібні сили і засоби», – каже Роман Костенко, секретар комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України.

На північному заході Херсонської області ЗСУ вдалося переправитися річкою Інгулець
На північному заході Херсонської області ЗСУ вдалося переправитися річкою Інгулець

На півночі Херсонської області українська армія звільнила понад 20 населених пунктів. Про це повідомив голова Херсонської ОВ Геннадій Лагута, але не назвав – які саме. Ймовірно, йдеться про села на західному березі річки Інгулець, пише Американський інститут.

«Якщо ми візьмемо Херсон і перекриємо шляхи до Каховки, то ми отримаємо угруповання в оточенні і це вже інша справа, тоді, навіть, скажемо так, до перемовин, якщо вони будуть, якщо би ми закрили це угруповання тут в Херсонській області. Це перше. І друге, тоді по-іншому можна було б вивільнити частину сил і направити їх, наприклад, на Донбас. Ну, це реально змінило б хід бойових дій. Стоїть питання номер один – це звільнити Херсон і повністю все до Дніпра, і потім зможемо розвивати успіх уже до Криму. Але це за умови, що нам буде в достатній кількості і в швидкі строки надаватися техніка. Зараз те, що дається нам, вистачає стримувати російську орду, по-іншому я це не назву, тому що я фактично кожного дня буваю на передовій, я особисто бачу, як масовано вони просто гатять по нас артилерією. І це просто орда, яких там просто велика кількість», – продовжує Костенко.

У російської армії все ще велика перевага в артилерії та кількості снарядів. Але РСЗВ HIMARS, у комплексі із засобами розвідки та управління вогнем, допоможуть Збройним силам України вирівняти ситуацію. Якщо, звичайно, ЗСУ отримають не символічну, а реальну необхідну кількість систем. Це, напевно, зупинить просування російської армії, але ще не стане гарантією успішного наступу в майбутньому.

«Це був би засіб, який би дозволив нанести ураження противнику і суттєво знизити його наступальний потенціал і завдати йому дошкульних ударів по лініях постачання і створити умови для контрнаступальних дій. Але, щоб наступати, треба, звісно, інші засоби ураження і техніку, озброєння передньої лінії. Перш за все, танки і БМП різного роду. Ну і плюс в тих умовах реальних – це ми бачимо, що і повинні бути інженерні засоби, які б дозволили наводити переправи, тому що з тим, з чим стикнулися росіяни в процесі наступу, ми стикнемось з тим самим у процесі наступу, що нам потрібно наводити переправи і долати водні перешкоди», – вважає Петро П’ятаков.

«Якщо ми говоримо про зброю, то роль Заходу в цьому дійсно велика і провідна. Інше питання, що давайте подивимось – в принципі, чим більше українська армія чинить спротив і чим більше наші сили демонструють, як ми здатні ефективно і потужно застосовувати зброю і чинити опір, тим поступово все більше ми отримуємо все те, що входить в запити, які ми надсилаємо. Можливо, не в тій кількості, в якій би нам хотілося і не з тими часовими рамками, але все ж таки ми отримуємо, тобто до нас, до нашої позиції дослухаються», – додає Олександр Мусієнко.

На четвертому місяці вторгнення Росії у питанні зброї та боєприпасів Україна повністю залежить від допомоги союзників, і саме її масштаб визначатиме лінію фронту в найближчі тижні та місяці. Поки що у Києві повторюють, що головне зараз – час і швидкість передачі цієї допомоги. На Заході, не дивлячись на щоденну війну, не поспішають у питаннях кількості зброї та обережні, коли потрібно робити новий серйозний крок на підтримку України.