Інтерв’ю з чемпіонкою України та міжнародним майстром — про шлях, який навчив грати серцем, навіть коли на кону не фігури, а доля Батьківщини
Історія української шахістки Олени Боріч — це шлях любові, віри й мудрості на шахівниці життя: від Києва до Балкан і назад додому, де вона знову відчула силу рідної землі. Вона перемагала на шахівниці й у житті, але завжди залишалась вірною головним цінностям — людяності, любові та Україні. Від шахових дебютів до боїв за правду — українка Олена Боріч продовжує боротися за світло, віру і перемогу своєї країни.
Олена Боріч (до шлюбу Тітова) народилася 28 березня 1963 у Києві. Міжнародний майстер серед жінок. Олена вихованка шахової школи київського Палацу піонерів та школярів. Тренувалася у Наума Левіна.
Багаторазова учасниця чемпіонатів Української РСР. У 1979 році у віці 16 років стала чемпіонкою України! Бронзова призерка чемпіонату України 1984 року.
Починаючи з 1996 року на міжнародних змаганнях представляла Боснію та Герцеговину. Загалом у складі національної збірної Боснії та Герцеговини за період з 1996 по 2016 років зіграла в 15 командних турнірах, з них: 11 шахових олімпіад та 4 командних чемпіонатах Європи. Найкращий результат — 7 місце на 1 шахівниці (шахова олімпіада 2004).
Жіночий феномен як не стати гросмейстером
— Оленко, ти одна з найперших серед наших шахістів виїхала за кордон, одружившись з Мухамедом Боричем з колишньої Югославії. Як пройшла твоя адаптація там?
— Я закохалась, дуже швидко вийшла заміж і поїхала в Югославію. Для дівчини, яка грає в шахи, важливо, щоб її обранець також грав в шахи. А Мухамед як і я грав захист Алехіна. Ну, це вже дійсно було багато спільного! Ще й з родичами чоловіка мені пощастило. Веселі вечірні посиденьки, пісні під гітару, келих вина, смішні анекдоти. Вітчим Мухамеда був професором босанського язика і директором радіо-телевізії. Мову вивчила швидко. Так, перед війною багато боснійців мусульман пили вино та їли свинину. Навіть національність така була «мусульмани-словʼяни». Раніше боснієць міг сам вибрати національність. Батько Мухамеда записав себе як хорват, а його рідний брат — як серб. Потім була така національність «мусульманин». Зараз в Боснії живуть бошняці. Взагалі балканці мають наш менталітет і мову схожу на українську.
— А шахове життя Києва і Європи, відрізняються?
— Дуже! В Європі шаховий клуб — це спільнота людей, які іноді зустрічаються, наприклад, в кафе, щоб пограти в шахи. В Києві клуб — це приміщення, де не тільки грають в шахи, а й навчають цій мудрій грі. Головний шаховий клуб Австрії знаходиться у Відні на стадіоні. Це приміщення було збудовано для хуліганів, яких тут утримували під час футбольних змагань. Там навіть решітки на вікнах залишились. В Австрії шахісти — дійсно любителі, працюють чи вчаться, а в турнірах грають у вихідні та ще й рано вранці. Це й зрозуміло. Якщо, наприклад, прибиральниця без освіти має 1500€ в місяць, то шахісту треба вкласти багато часу та праці, щоб виграти такий приз, ще й кожного місяця. Тому в Європі шахи — це любов без взаємності.
— Проживши у Старому Світі багато років ти вже під час війни повернулася в Україну з благополучної Австрії. Чому так?
— Моя матуся має 86 років. Коли почалась війна, ми з дочкою забрали її в Австрію, але мама дуже хотіла додому, сумувала. Два роки назад ми з мамою повернулись до Києва. Київ дуже змінився за останні роки. Це прекрасне сучасне місто. Я доглядаю за хворою мамою, але знаходжу час, щоб піти в театр, музей, парк, на виставку, концерт чи просто прогулятись вулицями рідного міста.
— Пригадую, ти подавала великі надії, ставши в юному віці чемпіонкою України. Але гросмейстером так й не стала. Що цьому завадило?
— Талант інколи може нашкодити. Коли все дається легко, забуваєш, що треба працювати. В дитинстві я була амбіційна — в 16 років стала чемпіонкою України серед жінок, закінчила школу з золотою медаллю, інститут. А в шахи я не грала, а гралась. Мені було цікаво. Маю декілька норм для гросмейстера, мала рейтинг понад 2300 і 5-6 разів програвала вирішальну партію в останньому турі. Думаю, що є такий жіночий феномен. Коли жінка щаслива, в неї виростають крила, зʼявляється енергія, тоді легко грати, виникає купа ідей. Наприклад, коли купила туфлі, про які мріяла, і прийшла на партію, це як маєш на пів пішака більше. А якщо ще й сумочку до них… А от на вирішальну партію приходиш така серйозна, а голова не працює.
— Тридцять років тому відбувся перший дивовижний турнір «Різдвяні зустрічі шахових перлин». Ти була серед учасниць де грали всі найсильніші українські шахістки. Ти іноді згадуєш це яскраве шахове шоу? А що ти думаєш про сьогоднішні шахи, вплив на них комп’ютерів, зокрема?
— Багато людей думають, що шахісти — це зануди. Але це зовсім не так! Дівчата, які грають в шахи, розумні, цікаві, красиві й гарно вдягаються. З ними приємно спілкуватися. Турнір «Різдвяні зустрічі шахових перлин» треба зробити традиційним. Компʼютери вбивають шахи як мистецтво, тому що грають краще, ніж люди. Зʼявилося багато шахраїв. Тому в наш час популярні швидкі шахи, тоді суперник не має часу побігти в туалет і підглянути в телефон як краще зіграти.
— Незабаром стартує командний чемпіонат Європи, де грати за нашу команду вчергове відмовилися лідери національної збірної України сестри Музичук…
— Україні зараз як ніколи потрібна підтримка. Але я не можу коментувати чи засуджувати Анну та Марічку, тому що не знаю причини, чому дівчата не грають за збірну України. Через війну багато українок виїхали за кордон, змінили спортивні федерації й будуть представляти другі країни на чемпіонаті Європи.
— Ти дуже активна й патріотична у Фейсбуці, де різними мовами розповідаєш що відбувається в нашій країні та рідному Києві…
— Так, це дуже важливо розповідати, що діється в Україні. У мене буквально над головою літають бойові дрони і ракети. Я своїми очима бачу знищені ворогом будинки, лікарні, дитячі садочки. Люди сплять в метро і коридорах. Мертвих дітей і вагітних жінок дістають з-під завалів. Російські дрони полюють на мирних людей. На кладовищі сотні свіжих могил, з фотографій дивляться молоді гарні хлопці, яким ще б жити і жити але вони вибрали захищати Україну і загинули як герої від навали орків, які як таргани лізуть на нашу землю. А російські пропагандони брешуть на весь світ різними мовами так, що Гебельс відпочиває. Але я вірю, що Україна вистоїть. Тому що в кінці добро завжди перемагає зло. А якщо ні, то це ще не кінець. Тримаємось!
— А з ким із відомих шахістів ти найбільше спілкуєшся, хто з них найактивніше підтримує Україну у цій божевільній війні з фашистською росією?
— В приватних розмовах майже всі підтримують Україну, але на офіційному рівні треба мати хоробрість виступити проти проросійської ФІДЕ, як це робить тренер Магнуса гросмейстер Петер Гейне Нільсен. Ось така «дуля в кармані» повʼязана з тим, що турніри ФІДЕ спонсоруються російськими грошима. Президент ФІДЕ — відомий російський політик Аркадій Дворкович, який працював з Путіним і Медведєвим і зараз працює для кривавої Росії.
— А за кого ти вболівала в українському фіналі за шахову корону чемпіона світу в матчі Руслан Пономарьов — Василь Іванчук?..
— Вболівала за Руслана! Я тоді жила в Боснії й мої батьки передали мені з Києва лічильник Гейгера через Пономарьова. Моя мама тоді сказала Руслану: «Я за тебе помолюся і ти станеш чемпіоном світу» Всі сміялися, а 18-річний Руслан Пономарьов став чемпіоном світу!
— Розстав за своєю симпатією цих шахістів, починаючи від найулюбленішого: Штейн, Таль, Бронштейн, Карпов, Корчной, Карлсен, Пономарьов, Каспаров, Іванчук, Фішер.
— Іванчук, Карлсен, Каспаров, Таль, Пономарьов, Фішер, Бронштейн, Штейн, Корчной, Карпов. Давид Бронштейн — киянин, був капітаном команди Київського Палацу піонерів за який я грала в Тбілісі в 1977.
Бліцанкета
1. Улюблена риса характеру в людині — чесність і порядність.
2. Ваша домашня тварина — дуже люблю котів та собак, але зараз не можу собі дозволити. Сумую за собачкою, яка залишилась в Австрії з дочкою.
3. Чи вірите астрологічним прогнозам — вірю, якщо прогноз мені подобається.
4. Улюблене чоловіче ім’я — Володимир. Так звали мого батька. А ще Володимир Великий, Мономах, Кличко, Зеленський, Ла-ла-ла…
5. Улюблене місце відпочинку — парк Муромець.
6. Найкрасивіше місто світу — Рим, щоб побачити. Париж, щоб прогулятися. Київ, щоб милуватися кожного дня.
7. Улюблені місця в Києві — Андріївський узвіз та Пейзажна алея
8. Улюблений вид спорту — звісно шахи. В шахах жінки на рівних грають з чоловіками і часто перемагають.
9. Улюблена телепередача — «Сніданок з 1+1» особливо після того, як побачила артистів наживо. Такі милі і позитивні.
10. Улюблений фільм — «The Bodyguard» (Охоронець), «Pretty woman» (Красуня), «Groundhog Day» (День сурка)
11. Улюблені співак і співачка — Freddie Mercury та Zaz. З українських співаків мені подобається Святослав Вакарчук. Перший раз його побачила на шаховій Олімпіаді, коли він прийшов підтримати українську збірну.
12. Улюблена пора року — літо. Сонце, квіти, фрукти, яскравий одяг…
13. Улюблене свято — Новий рік. Він приходить з подарунками, приносить надію на краще і його в нас завжди святкували два рази.
14. Улюблені квіти — чорнобривці, як символ української культури.
15. Театр чи кіно — беззаперечно театр. Шанувальники театру не їдять попкорн під час вистави.
16. Улюблена страва — щось новеньке, тому завжди замовляю спеціалітет ресторану або країни, в якій перебуваю. Наприклад в Намібії їла мʼясо крокодила.
17. Улюблений напій — влітку квас, а взимку компот із сухофруктів.
18. Улюблений стиль одягу — oversize та анімалізм (леопардові лосини не вдягаю, хоча було діло…)
19. Улюблений колір пристрасті — помаранчевий і всі відтінки сірого.
20. Які знаєте іноземні мови — сербську, хорватську та російську. Англійською і німецькою можу спілкуватися.
21. Фунікулер чи річний трамвайчик — фунікулер, часто ним користуюсь.
22. Улюблений вислів — «Не кажи «гоп», поки не переїдеш Чоп» «Дякую, боже, що взяв грошима».
23. Який ваш улюблений кумир — «не сотвори собі кумира» Подобається Жужа Полгар, видатна шахістка, яка не тільки монетизувала свій труд і талант, але має цікаве якісне суспільне та приватне життя.
24. Ви щось колекціонуєте — полюбляю купувати шарфики, але майже ніколи не ношу, тому можна сказати, що колекціоную.
25. Кава чи чай — вранці кава, потім тільки фруктовий чай (чорний пʼю рідко і тільки з молоком).
26 Яка мелодія стоїть на вашому телефоні — «By the seaside» aлe мій телефон майже завжди на вібрації, щоб нікому не заважати.
27. Улюблений український політик — Володимир Зеленський. Чесно, я за нього не голосувала. Але «на переправі коней не міняють» Зараз він гідно представляє Україну.
28. Побажання нашим читачам — мирного неба над головою й частіше посміхатися один одному.
29. Мрія на цей рік — щоб по всіх російських телеканалах показали «Лебедине озеро».
30. Розкажіть свій улюблений анекдот — Чому чоловіки люблять дівчат, які грають в шахи? Тому що вони годинами можуть мовчати й слідкують за своїми фігурами!
Boric, Elena vs Moser, Eva
39th Olympiad Women · 2010 · Queen’s pawn (A40) · 1-0
1.d4 e6 2.Nf3 f5 3.c4 Nf6 4.Nc3 Bb4 5.Qc2 O-O 6.Bd2 b6 7.e3 Bb7 8.Bd3 Qe8 9.O-O-O a5 10.a3 Bxc3 11.Bxc3 d5 12.cxd5 Bxd5 13.Nd2 Bxg2 14.Rhg1 Bb7 15.d5 Ba6 16.dxe6 Bxd3 17.Qxd3 Qxe6 18.Nf3 Ne8 19.Rxg7+ Nxg7 20.Rg1 Re8 21.Rxg7+ Kf8 22.Ng5 1-0
Єва Мозер була чемпіонкою Австрії серед чоловіків.
Дякую Оленка тобі за цю шикарну зустріч! Хай твої мрії збуваються!
Вся Україна чекає на «Лебедине озеро» по всіх російських телеканалах…
Дмитро НАГОРНИЙ