Історія художниці Тетяни Мітакі — про віру, натхнення, грецьке коріння й живопис у часи війни. Персональна виставка майстрині з Ізмаїла в Києві стала подією — світло її картин збирає вдячні серця. У нових роботах Тетяни — духовність, біль війни, гідність і любов до України. Вона ділиться спогадами, переживаннями й мріями про виставку в звільнених містах України.
Як мистецтво стало голосом війни, надії й пам’яті в роботах художниці
Тетяна Мітакі народилася 8 березня 1960 року в селі Ларжанка Одеської області. Фахівець у галузі живопису. Закінчила московський народний університет, відділення станкового живопису та графіки (1992). Член Національної Спілки художників України (2008). Основні її твори: «Поцілунок Іуди» (1993), «Негода, Озеро Кугурлуй» (1995), триптих «Божі дороги ізмаїльських еллінів» (2003).
Має персональні виставки в Україні та за кордоном, зокрема: в Ізмаїльській картинній галереї (1996); галереї «Міленіум» (Берлін,1999, 2000); російському Домі науки і культури в Германії (Берлін, 2000); Грецькому фонді культури в Україні (Одеса, 2001); Домі Рад Шарлоттенбурга (Берлін, 2005); Одеському художньому музеї (2008); Донецькому обласному художньому музеї («Простір і час», 2011); Маріупольському Центрі сучасного мистецтва ім. А. Куїнджі («Простір і час», 2012); Харцизьському краєзнавчому музеї (2013).
Активний учасник колективних регіональних та закордонних виставок, останні з яких в: Артемівському краєзнавчому музеї («День незалежності Греції», 2010); Горловському художньому музеї («Палітра натхнення», 2010); художній галереї м. Корфу в Греції («Світ через мистецтво», 2014); Маріупольському Центрі сучасного мистецтва ім. А. Куїнджі («Художники – греки України», 2010; «До 175-річчя А. Куїнджі», 2016) тощо.
Тетяна – голова Ізмаїльського національно-культурного товариства греків України «Еллада» (з 2008).
Божі дороги ізмаїльських еллінів
– Шановна пані Тетяно! Днями у Києві відкрилася ваша персональна виставка. Що для вас це значить і що ви відчули коли на відкриті був аншлаг – зібралося дуже багато ваших друзів й прихильників?
– Як для кожного художника ця подія для мене була надзвичайно зворушлива та хвилююча. Несподіваним і дуже приємним був для мене й аншлаг і думаю що моя творчість резонує з людьми. Я побачила, скільки знайомих друзів зібралося в одному просторі, я відчула вдячність і радість не зважаючи на хвилювання. Це момент, коли творча людина усвідомлює що її картини знаходять відгук в серцях людей. Теплота і підтримка, зв’язок з людьми, все це я відчуваю і це все надихає рухається вперед створювати нове і відкривати себе ще глибше.
– А що змінилося у вашій творчості після початку війни?
З початку війни багато що змінилося в моному творчому житті. Раніше було натхнення в пейзажі, натюрморті, а тепер десь поруч в роздумах біль. Перестало мистецтво бути просто естетикою- воно стало голосом тих, кого ми втрачаємо, голосом протистояння, голосом пам’яті й віри у світле, в перемогу. Попри всього цього намагаюсь в роботах залишити живі кольорові фарби.
– Духовність для вас важлива у вашій творчості?
Саме духовність складова моєї творчості. Мистецтво для мене – це не просто копіювання зображення природи, а і доторканність до чогось глибокого невидимого. В роботах завжди шукаю зв’язок зовнішнім світом і душею. Для мене духовність – це тиша і вдячність що я залишаю в кольорі, формі, ритмі своїх картин.
– А коли ви усвідомили, що хочете стати художником?
Стати художником, це моя дитяча мрія. Я дуже любила в дитинстві вдивлятися в кольорові вітрини кіосків, коли мене мама маленькою брала з собою на базар. Також любила збирати кольорові стекольця від пляшок і через них дивитися на все, що мене оточувало. Справжнє усвідомлення до мене прийшло в шкільні роки, коли мені хотілось мати багато фарб, фломастерів і великі набори олівців (все це мої батьки мені купували)
– А кольорів для творчості вам вистачає? Якийсь ще б хотілося?
Звичайно, кольорів мені вистачає, а якщо деякого кольору не вистачає. Я його знаходжу на палітрі й потім переносю його на полотно. Магія творчості – це постійні пошуки невідкритої природи й відкритий колір душі й серця.
– Які ваші найулюбленіші теми в живопису і чи є щось таке заборонене для вас самоцензурою, що ніколи не напишете, чи не намалюєте? Як правильно сказати?
– Мої улюблені теми, це все в чому я живу і що мене оточує. Нові роботи, як відкрите вікно і ти бачиш світ в якому ти живеш запрошуєш «до хати» тобто на полотно.
– Натхнення малювати й створювати нові картини у вас є зажди?
Натхнення це стан, іноді цей стан бурний, а іноді непомітний, тихий, це як сонце за хмаринкою і ти не можеш малювати. А буває емоційний сплеск, порив і ти все виносиш у світ, на полотно.
– Ви етнічна гречанка. Це правда. що там все є? Розкажуть про вашу організацію дружби України й Греції. Й цікаво – ви пісні Деміса Русоса любити?
– Так, я етична гречанка і це код крові, який я несу по тата лінії (мама у мене українка). Звісно, що це трохи жарт, що в Греції все є!» та насправді в Греції є багато того, чого нема в інших країнах велика древня культура, філософія, декілька морів, сміх, музика… Як для мене, то найцінніше що є в Греції це – свобода, сила Духа, гідність і гостинність. Звичайно, я люблю неповторний голос і пісні Деміса Русоса. Його пісні для мене, як намальовані картини, тільки він їх малює голосом.
– Нашим читачам цікаві й художні залаштунки, веселі історії вашої творчості…
– Був такий випадок у мене, намалювала для себе Ангела-охоронця, та одне подружжя придбали одну роботу, вже пішли, сіли в машину і повернулися з питанням, а можна придбати роботу «Ангел-охоронець? », я відповіла, так! Для мене цей вчинок був якось не зовсім зрозумілий та я не сумувала за роботою, а сумувала, що не залишилось фото цієї роботи. Всупереч всього, я була щаслива в кінці, що мій Ангел ще когось охороняти буде.
– Що мрієте написати й де це показати?
Мрій і планів дуже багато, але головна мрія присвятити роботу татові (який пішов в потойбічний світ). У нього було два хобі: бджільництво і садівництво, так я в роздумі поки що. Це життєві теми серед яких я жила, вони мені близькі, тому хочу їх показати глядачам, тобто фрагменти життя в яких мені довелося жити. А показати звісно, в першу чергу, я хочу в Україні, у звільнених містах, а потім і тільки потім за кордоном.
Бліцанкета
1. Улюблена риса характеру в людині — Відкритість, такою, якою вона є насправді
2. Ваша домашня тварина — Песик Зубик, лагідний, дивиться в очі, ніби все зрозуміє без слів.
3. Чи вірите астрологічним прогнозам — Не вірю вірю у свою інтуїцію
4. Улюблене чоловіче ім’я — Михайло
5. Улюблене місце відпочинку — Берега річки, моря, озера
6. Найкрасивіше місто світу — Київ, люблю його у всі пори роки
7. Улюблені місця в Києві — Софія Київська, Михайлівський золотоверхий, Володимирівський
8. Улюблений вид спорту — Фігурне катання
9. Улюблена телепередача — Не має
10. Улюблений фільм — Не має
11. Улюблені співак і співачка — Сакіс Рувас
12. Улюблена пора року — Осінь
13. Улюблене свято — Пасха
14. Улюблені квіти — Троянди
15. Театр чи кіно — Театр
16. Улюблена страва — Рулетки з баклажаном і сиром
17. Улюблений напій — Мартіні
18. Улюблений стиль одягу — Класичний
19. Улюблений колір пристрасті — Червоний
20. Які знаєте іноземні мови — Німецька, румунська
21. Фунікулер чи річний трамвайчик — Річний трамвайчик
22. Улюблений вислів — Я знаю, що нічого не знаю (Сократ)
23. Який ваш улюблений кумир — Не має
24. Ви щось колекціонуєте — Так, антикварні вази різних народів
25. Кава чи чай — Чай
26 Яка мелодія стоїть на вашому телефоні — Сакіса Руваса
27. Улюблений український політик — Не має
28. Побажання нашим читачам — Натхнення у всіх починаннях
29. Мрія на цей рік — Перемоги й миру Україні
30. Розкажіть свій улюблений анекдот — Пацієнтка: Доктор як схуднути?
Доктор: Вам треба їсти тільки листя салату;
Пацієнтка: А дзвіночок відразу одягати на шию, чи можна так ходити?
Тетяна дуже цінує самостійність в усьому, маючи особливий погляд та індивідуальність. В учнях заохочує творчу розкутість, засуджуючи бажання сподобатися, бути будь-що зрозумілим й оціненим. Тетяна дуже добра людина з чіткою українською патріотичною позицією. А її тепло відчувається навіть у картинах майстрині! Приходьте на виставку помилуватися картинами й самі в цьому переконаєтеся. Муніципальна галерея мистецтв імені Павла Загребельного вулиця Рональда Рейгана, 6 на мальовничій Троєщині української столиці. Вхід вільний.
Щасти Вам, Тетяно, і дякую за цю чудову зустріч!
Дмитро НАГОРНИЙ