Заява стала реакцією на публічні події за участі Церкви, ветеранів і представників влади
У відкритому застереженні голова Фонду наголосила на загрозі морального розмивання авторитетів і звернулася до ветеранської спільноти з принциповою позицією.
ВІДКРИТЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
про неприпустимість використання авторитету Церкви та ветеранської спільноти як інструменту репутаційного прикриття
15 січня 2026 року в інформаційному просторі Тернопільщини були зафіксовані публічні кадри та повідомлення про різдвяне вітання новопризначеного начальника Тернопільської обласної військової адміністрації Пастуха Тараса за участі архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона Петранюка, духовенства та представників ветеранського середовища.
На перший погляд — звичайний символічний жест. Насправді — подія, яка потребує серйозного морального осмислення.
Саме у зв’язку з цим Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, 16 січня звернулася з офіційним листом-застереженням до Тернопільської обласної профспілки бойових дій і військовослужбовців.
Фонд діє не з позиції політичної кон’юнктури і не з мотивів публічного конфлікту. Наша позиція народжена з багаторічної дослідницької, аналітичної та документальної роботи, а також з усвідомлення відповідальності перед пам’яттю загиблих і перед живими, які пройшли війну.
У своєму зверненні голова Фонду наголосила:
«Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія звертається не з формальним зауваженням, а з потреби захистити авторитет людей і спільнот, які заплатили надто високу ціну за право бути бездоганними в моральному сенсі.
Щодо архієпископа Тихона існує сукупність задокументованих, офіційно зафіксованих та публічно оприлюднених фактів, внесених до державних реєстрів і відображених у матеріалах правоохоронних органів. Це не припущення і не оціночні судження — це реальність, зафіксована державою».
У листі окремо підкреслено ще одну принципову обставину, яку Фонд вважає неприпустимою замовчувати:
«Публічна присутність архієпископа Тихона поруч із військовими, ветеранами, органами влади та церковними інституціями має ознаки свідомої стратегії репутаційного прикриття.
Авторитет Церкви та беззаперечна довіра до захисників України використовуються не як простір служіння, а як інструмент відбілення кримінально обтяженої біографії. Поважні спільноти ризикують бути перетвореними на декорацію чужого самовиправдання».
Фонд наголошує:
у час повномасштабної війни жодна ряса, жоден обряд і жодна символічна коляда не можуть бути ширмою, за якою ховається відповідальність — моральна, суспільна і правова.
Церква в Україні вистояла саме тому, що не погоджувалася бути інструментом.
Ветеранська спільнота має моральну вагу саме тому, що не дозволяла використовувати себе як прикриття.
Відкрите застереження Фонду — це не звинувачення і не тиск. Це заклик до тверезості, розпізнання і внутрішньої свободи. Бо коли мовчать ті, хто знає ціну правди, — правдою починають торгувати.