Воїн світла: ікони Назара Бермеса, народжені на війні
Ветеран і художник Назар Бермес створював ікони з крейди та ящиків з-під боєприпасів. Він малював святі образи у бліндажах серед обстрілів, його твори стали духовною підтримкою на фронті і навіть дісталися до Папи Римського. Історія ветерана, який серед війни створював ікони, прапори й хрести, аби підтримувати віру побратимів і дарувати світло серед темряви. Його ікони врятували віру в окопах і тепер зберігаються в українських храмах та у Ватикані.
Ікони з крейдяних гір і подарунок Папі Римському: духовна дорога ветерана Назара Бермеса
Мистецтво — це не лише фарби й пензель. Для Назара Бермеса, 35-річного художника зі Львова та ветерана російсько-української війни, воно стало молитвою, захистом і способом вижити серед фронтового пекла. Його ікони народжувались у бліндажах, на шматках крейди, на дерев’яних ящиках з-під боєприпасів. І сьогодні ці святі образи роз’їхалися по світу, несучи людям силу віри, а одна з них зберігається у Папи Римського.
Дорога мистецтва і війни
Назар Бермес з дитинства знав, що його покликання — малювати. Після навчання в Академії мистецтв він став викладачем кафедри дизайну середовища. Але у 2022 році його життя змінилося: мобілізація, фронт, окопи на Донеччині.
Саме там, серед руїн і вибухів, мистецтво стало його духовним прихистком. Командир, дізнавшись, що Назар — художник, жартома кинув йому дитячі акварельні фарби. І з цього почалася фронтова творчість, яка згодом перетворилася на особливу духовну місію.
Ікони з крейди
На Лиманському напрямку, серед крейдяних гір, Назар уперше взявся до ікон. Він діставав із землі пласти крейди, різав, шліфував і на них малював святих. У ті дні, коли не можна було заснути, вирізьблював хрестики, козацькі образи — ніби залишав слід, який тримав віру серед побратимів. Один із таких хрестиків пережив обстріли й не отримав жодної подряпини — для Назара це був символ Божого захисту.
Прапори і благословення
Коли крейда закінчилася, він почав розписувати сотні прапорів для бійців. Це були не просто стяги — це були обереги, що дарували силу.
Перша фронтова ікона Архангела Михаїла сьогодні знаходиться у храмі в його рідному селі Лішня, як подяка Богу і молитва за всіх воїнів. А ікона, створена на ящику з-під боєприпасів, була подарована Папі Римському — жест, що з’єднав окопи Донбасу і Ватикан.
Повернення до цивільного життя
Після демобілізації Назар знову працює в Академії мистецтв, створює мурали й ікони, допомагає волонтерським ініціативам. Його мистецтво — це вже не тільки про красу, а передусім про віру, вдячність і пам’ять.
«На війні тіло витримує все. Але якщо похитнеться віра — у Бога, у перемогу, у майбутнє — тоді буде справді тяжко. Тому я малюю, щоб підтримувати цю віру», — каже митець.
Його ікони — не музейні експонати. Це жива молитва, народжена серед вибухів і тиші окопів. Це мистецтво, яке стало зброєю світла проти темряви.