Відписки замість правди: як мовчання влади перетворило історію Скороход–Родченко на вибуховий вузол МіндічГейту
Корупційні скандали в Україні завжди мають одну спільну рису — вони починаються задовго до того, як вибухають на всю країну. Те, що ми сьогодні називаємо МіндічГейтом, не виникло раптово. Це — наслідок системного ігнорування, свідомої бездіяльності та відмови бачити очевидне. УкрПрес попереджав про цю схему ще восени, але тоді державні органи закрили очі. І саме це мовчання стало тим ґрунтом, на якому виросло найгучніше викриття року.
Восени ми оприлюднили дані про дивні й загрозливі зв’язки народної депутатки Ганни Скороход із Ларисою Родченко — фігурою, добре знаною у вузьких колах військової психіатрії та неформальних мереж впливу. Родченко, яку джерела називають «Золотою рибкою», була не просто подругою Скороход. Вона була вхідним квитком у світ закритих службових кабінетів, схем тиску, психологічного й адміністративного шантажу. Вона була посередницею між бізнес-угрупованнями і посадовими особами, що вирішували людські долі в системі, де психіатричні діагнози могли ставати зброєю.
Саме через Родченко, за нашими даними, Скороход стала «депутатською ліцензією» для рішень, які не могли пройти офіційними шляхами. Депутатський запит, як інструмент парламентського контролю, перетворився на комерційний продукт. І сьогодні варто поставити питання, яке досі офіційно не озвучено: скільки коштували ці запити? Скільки платили фігуранти МіндичГейту за «правильний» запит, який мав натиснути на потрібний орган, створити штучний тиск, відкрити двері, які інакше залишилися б закритими? Чи існував прайс? Чи фігурували там десятки тисяч доларів, чи сотні?
В Україні давно існує тіньовий ринок депутатських інструментів — це знають усі, але ніхто не говорить уголос. Запити можуть «коштувати» більше, ніж голосування в сесійній залі, бо вони впливають точково: на справи, бізнеси, кримінальні процеси, медичні висновки. Особливо — у таких сферах, як військова психіатрія, де діагноз або його відсутність може вирішити питання служби, звільнення, відповідальності або її уникнення. Родченко десятиліттями будувала власну неформальну імперію у цій сфері, а Скороход забезпечувала потрібний їй вихід у політику — офіційний штамп Верховної Ради, який легалізовував неофіційні впливи.
Коли ми оприлюднили перший матеріал, звернення до державних органів були не просто журналістським жестом — це був тест на те, чи здатна держава реагувати на корупцію, яка ще не стала публічним скандалом.
«Як народна депутатка із брехнею по життю: Аня Скороход «Золота ручка» та її подруга «Золота рибка» Лариса Родченко стали найскандальнішими фігурантами з присмаком сепарства»
Ми вимагали перевірити факти, ми надали дані, ми подали хронології. І у відповідь отримали мовчання, оформлене у вигляді відписок. Тоді це могло здатися бюрократичною лінню. Сьогодні це виглядає як свідоме небажання зачепити схему, яка приносила надто великі гроші надто впливовим людям.
Листопадова публікація УкрПресу вже показала глибину проблеми: угруповання, пов’язане з Міндичем, системно використовувало Скороход як легальний канал лобізму. А Родченко — як внутрішнього «консультанта» з питань тиску у військовій психіатрії.
«Детективи НАБУ зафіксували, як члени угруповання Міндіча використовували нардепа Анну Скороход для лобіювання через депутатські запити»
Це середовище давно було токсичним: призначення, експертизи, довідки, комісії — усе це перетворилося на інструменти торгівлі. Там, де мали б лікувати, — вирішували бізнесові схеми. Там, де мали б оцінювати психічний стан військових, — продавалися рішення. І це не вигадки. Це — десятки свідчень, які УкрПрес збирав місяцями.
Третя хвиля підтверджень вибухнула вже на загальнонаціональному рівні, коли ТСН оприлюднила матеріали про зв’язки Скороход із фігурантами «плівок Міндича».
Нардеп Скороход обслуживала фигурантов «пленок Миндича»
Те, що нам відмовлялися бачити у вересні, стало очевидним на всю країну у листопаді: депутатка обслуговувала інтереси людей, які сьогодні фігурують у кримінальних провадженнях, а Родченко була її містком у схеми, до яких мали втручатися правоохоронці — але не втрутилися.
Сьогодні слід поставити питання не лише про масштаби участі Скороход у цих схемах, але й про глибину корупції у військовій психіатрії, яка стала одним з ключових елементів МіндічГейту. Хто забезпечував прикриття? Хто отримував вигоду? Хто дозволяв Родченко роками впливати на призначення, діагнози, службові рішення? Якою була її роль між генералами, психіатрами, правоохоронцями і депутаткою, яка давала їй юридичну оболонку?
Усі ці питання сьогодні мають прозвучати вголос. І на жодне з них влада не може дати чергову відписку.
УкрПрес повторно надсилає весь пакет своїх запитів до антикорупційних і правоохоронних органів. Але цього разу ми не просто вимагаємо перевірки фактів. Ми вимагаємо відповіді на фундаментальне запитання: хто і чому протягом пів року покривав схему, яка сьогодні стала символом корупції у найвищих ешелонах влади?
Суспільство має право знати не лише, що робила Скороход. Воно має право знати, що робила держава, коли їй про це повідомили.
І ми гарантуємо: ця історія не буде похована. Бо корупція, яку не викривають, завжди повертається. А зараз — настав час запитати у влади: чому вона дозволила їй вирости до масштабів вибуху.
Тепер, коли в країні розгорівся масштабний корупційний скандал, відомий як МіндічГейт, народна депутатка Ганна Скороход раптово опинилася серед фігурантів ланцюжка потенційних злочинів. Те, що ще вчора ігнорувалося державними органами, сьогодні набуває загальнонаціонального резонансу.
У зв’язку з новими обставинами редакція УкрПрес офіційно звертається повторно до правоохоронних органів і вимагає:
- Провести повноцінне та об’єктивне розслідування раніше наданих нами фактів щодо діяльності Ганни Скороход та її зв’язків із Ларисою Родченко.
- Перевірити роль Родченко у можливих корупційних схемах, включаючи її взаємодію з посадовцями у сфері військової психіатрії.
- Дати правову оцінку діям посадових осіб, які проігнорували наші первинні запити та допустили службову недбалість, що сприяла подальшому розвитку корупційних процесів.
- Забезпечити прозорість та публічність перебігу перевірки й надати громадськості вичерпні відповіді.
Ми повторно надсилаємо весь пакет інформаційних запитів, наголошуючи:
суспільство має право на правду, а корупційні зв’язки — не повинні залишатися безкарними.
СХЕМА ЗВ’ЯЗКІВ: СКОРОХОД — РОДЧЕНКО — МІНДІЧ — ВІЙСЬКОВА ПСИХІАТРІЯ
Ключові фігури
- Ганна Скороход — народна депутатка, фіксуються можливі лобістські депутатські запити.
- Лариса Родченко («Золота рибка») — повʼязана з військовою психіатрією, вплив на призначення та довідки.
- Олег Міндіч — фігурант справ, повʼязаних з аудіозаписами, тиском та неформальними мережами.
- Військова психіатрія ЗСУ — контури корупційних ризиків, вплив «групи Родченко».
⬇
Схема взаємодій
Скороход → Родченко: можливе використання депутатських запитів для «інформаційного тиску» або лобіювання інтересів Родченко.
Родченко → військова психіатрія: вплив на керівників, кадрові рішення, довідки, можливе втручання у службові процеси.
Міндіч → Скороход: імовірне використання депутатки для публічного або політичного прикриття інтересів угруповання.
Міндіч → Родченко: перетин інтересів через мережі впливу та «посередників» у держструктурах.
⬇
Хронологія
2023–2024
Перші згадки про вплив Родченко у військовій психіатрії та можливе «кришування» чиновників.
14 вересня 2025
Публікація УкрПрес про зв’язки Скороход–Родченко.
Жовтень 2025
Серія запитів редакції до НАБУ, САП, ДБР, ГПУ — відповіді формальні, без дій.
Листопад 2025
Публікації про використання Скороход в інтересах угруповання Міндіча.
МіндічГейт (кульмінація). Вибуховий скандал, який підтверджує системний характер зв’язків.
Полювання на Олега Друзя: кому вигідна «посадка» видатного науковця у сфері військової психіатрії?
P.S: Наприкінці поставимо справедливе питання, кому вигідна посадка головного військового психіатра Олега Друзя і хто за цим стоїть? У наступних матеріалах розповімо про паралелі таких фігурантів як Олег Татаров, Андрій Єрмак та Ко, а також про корупційний спрут у військовій медицині та в психіатрії зокрема…
Редакція інформагенства «УкрПрес»