«Оптимізація», яка перетворилася на катастрофу: хто відповідатиме за руйнування Військ зв’язку?
Ліквідація Командування військ зв’язку у 2024–2025 роках стала ударом по системі управління ЗСУ. Третина від попереднього складу офіцерів змушена виконувати завдання всього роду військ, тоді як решта — звільнені чи переведені у непрофільні структури. Паралельно знищується інституційна пам’ять і підривається довіра до командування. Ухвалені в Генштабі рішення виходять за межі їхніх повноважень і суперечать Конституції. В умовах війни така «реформа» виглядає не інакше як загроза національній безпеці.
Я — військовий зв’язківець Збройних сил України, і те, що зараз відбувається з нашим родом військ, болить особисто мені, моїм побратимам і, впевнений, усій армії.
У 2024 році було ухвалено низку спільних директив Міністра оборони та Головнокомандувача ЗСУ, які фактично ліквідували Командування військ зв’язку та кібербезпеки. Усі частини й установи забрали під Сухопутні війська та Генштаб, а штатну чисельність нашого Командування скоротили більш ніж удвічі. Частину офіцерів перевели взагалі на інші напрямки, не пов’язані зі зв’язком.
Ініціаторами цього процесу стали заступник Головнокомандувача ЗСУ генерал Лебеденко та начальник Головного управління зв’язку й кібербезпеки Генштабу генерал Остапчук. Вони підготували навіть законопроєкт про виключення Військ зв’язку зі структури ЗСУ. На щастя, Кабмін тоді відмовився погоджувати цю «реформу». Але ГУЗ/КБ не зупинилося й повторно подало пропозицію.
Що ж маємо в результаті?
- 20% офіцерів звільнилися зі служби.
- 50% перевели до інших військових структур, де їхній професійний досвід взагалі не використовується.
- Усі завдання по зв’язку й кібербезпеці зараз виконує третина від попереднього складу офіцерів.
Уявіть: під час війни, коли стійкий зв’язок — це основа управління військами, вищі керівники вирішили ліквідувати окремий рід військ. Тобто знищили систему управління на стратегічному й оперативному рівнях і нічого не створили натомість. Це не оптимізація — це самознищення. У червні 2025 року ГУЗ/КБ ухвалило доктрину, де Війська зв’язку взагалі не передбачені у структурі ЗСУ. Це рішення підписали посадові особи, які не мали на це повноважень. Закон чітко визначає: структуру Збройних сил може змінювати лише Верховна Рада, Президент і Кабінет Міністрів. Не Генштаб і не його управління. Тому ця доктрина — юридично нікчемна. Більше того, її виконання — це порушення Конституції.
Ми вже бачимо результат: деморалізація особового складу, кадрові втрати, колосальне навантаження на тих, хто залишився. Люди, які ухвалили ці рішення, кажуть про «оптимізацію», але насправді зробили все, щоб послабити боєздатність армії. Але війна триває. І поки генерали «граються в реформи», ми, зв’язківці, на передовій і в тилу забезпечуємо управління, працюємо на виснаження, розуміючи, що без зв’язку немає армії.
Чому в інших видах військ обов’язково існує орган управління — командування, а у зв’язківців його ліквідували? Чому саме під час війни? І чому ті, хто ухвалює рішення, не відповідають за їхні катастрофічні наслідки? Це не реформа, це зрада інтересів Збройних сил. І якщо найближчим часом система військового зв’язку не буде відновлена, ми ризикуємо втратити найцінніше — ефективність управління й довіру до командування.
Питання відновлення Командування Військ зв’язку та повернення повноцінної структури управління стає не лише питанням ефективності, а й питанням виживання держави.