Популярне

Палити мости з Москвою змушує Німеччину війна РФ з Україною

Самокопання та каяття – це у німців майже національний вид спорту. Але хвиля визнання власних помилок, що охопила Німеччину після нападу Росії на Україну, неординарна навіть для цієї країни, що звикла каятися у гріхах минулого.

Після вторгнення 24 лютого чимало німецьких політиків публічно визнали, що помилялися у Володимирі Путіні. Навіть президент країни Франк-Вальтер Штайнмаєр вибачився перед співгромадянами, сказавши, що ідея гарантувати добрі стосунки з Росією через бізнес та торгівлю енергоносіями була помилкою.

“Гірко усвідомлювати, що ми протягом 30 років фокусувалися на діалозі та співпраці з Росією, а тепер змушені визнати, що це не спрацювало, – каже прессекретар із зовнішньої політики у партії Штайнмаєра, СДПН, Нільс Шмід. – Це означає, що ми вступили у нову еру у сфері безпеки у Європі”.

Цю нову еру канцлер Олаф Шольц, також представник Соціал-демократичної партії, назвав “Zeitenwende” – “історичний поворот”, “поворотний момент”. Він вимовив це слово в епохальній промові перед бундестагом за кілька днів після російського вторгнення в Україну.

Цей поворот для Німеччини означає відмову від заборони на постачання зброї до конфліктних зон, різке збільшення військових асигнувань та згортання імпорту російських енергоносіїв. Для початку Німеччина закрила побудований газопровід “Північний потік-2”, який так і не запрацював.

“У найближчому майбутньому співпраці з Росією не буде. Буде, радше, стримування, залякування і, якщо знадобиться, оборона від Росії”, – каже Нільс Шмід.

Лунає доволі несподівано з вуст представника партії, яка ще кілька місяців тому вважала, що історична провина Німеччини та її обов’язок розплачуватись за злочини нацистів означають, з-поміж іншого, мир із Росією за всяку ціну. Але тепер змінюються навіть погляди німців на історію.

Франк-Вальтер Штайнмаєр
Соціаліст Франк-Вальтер Штайнмаєр, нині президент Німеччини, багато років виступав за співпрацю з Росією. Тепер остаточно “перекувався” і він

До російського вторгнення більшість вважали, що об’єднання Німеччини відбулося завдяки діалогу, який вів із Москвою тодішній канцлер від СДПН Віллі Брандт. Але тепер акценти в дискусії зміщуються: деякі нагадують, що позиція Брандта була підкріплена потужними засобами стримування, зокрема, асигнуваннями на армію ФРН у розмірі 3% від ВВП.

У історичній провині німців теж з’являються нюанси. До російського вторгнення німецька влада пояснювала своє небажання постачати зброю Україні, зокрема й провиною Німеччини перед Росією за злочини нацистів.

“За Путіна Росія у відносинах з Німеччиною намагалася монополізувати пам’ять про Другу світову війну”, – нагадує Нільс Шмід. Через це, за його словами, деякі німці забували про страждання, які нацисти та війна принесли українцям. Тепер вони починають про це згадувати.

Зміни в риториці німців очевидні – але тепер їх запитують, коли за словами будуть дії. Президент України Володимир Зеленський постійно дає зрозуміти, що слів йому та його країні замало: він закликає накласти повне ембарго на російські нафту та газ, називає зароблені на них гроші “кривавими”, а тиждень тому відмовився зустрітися з президентом Штайнмаєром, який хотів приїхати до Києва разом з президентами країн Балтії та Польщі.

Штайнмаєр багато років на різних посадах, зокрема на посаді міністра закордонних справ при канцлері Ангелі Меркель, виступав за тісну співпрацю з путінською Росією.

“Наші партнери дивляться на нас і кажуть: окей, ви говорите про Zeitenwende, про історичний поворот, але що ви на практиці робите? – пояснює експертка з військових питань у німецькому Інституті міжнародних та оборонних проблем Клаудія Майор. – У частині санкцій ми поводимося стримано, зброю постачаємо неохоче, тому вони правильно запитують, у чому тут Zeitenwende, адже Німеччина – велика економічна, військова і політична держава у центрі Європи, і наші дії впливають на ситуацію у кращий чи гірший бік”.

Німеччина підтримує санкції проти російських енергоносіїв, але хоче заборонити їхній імпорт поступово. Уряд пояснює, що негайне ембарго занурило б економіку країни у рецесію та призвело б до появи сотень тисяч безробітних.

“Це дилема, яку Німеччина створила собі сама, – каже політологиня, очільниця Фонду Кербера Ліана Фікс. – І це, очевидно, важко прийняти країнам, які підготувалися у питанні диверсифікації джерел енергії і хочуть запровадити ембарго”.

Співголова партії Зелених та міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок
Німецькі “зелені” завжди були пацифістами, але щодо Росії, особливо після того, як вона розв’язала війну, співголова партії та міністр закордонних справ Анналена Бербок налаштована вкрай жорстко

Так вийшло, що вирішувати цю дилему доводиться міністру економіки Роберту Габеку – співголові Партії зелених, який роками закликав до незалежності Німеччини від російських енергоносіїв.

Берлін запевняє, що тепер готовий надати Україні будь-яку зброю, яку вона попросить, – і яку має Німеччина. Але преса пише, що бюрократія у деяких міністерствах гальмує процес. У цьому питанні урядову коаліцію підганяє міністр закордонних справ Анналена Бербок – теж співголова “зелених”. Вона закликає надати Україні важке озброєння, включно з танками та літаками.

При цьому канцлер-соціаліст Шольц намагається уникати відповідей на запитання про постачання серйозної зброї – можливо, побоюючись втратити бали всередині своєї партії.

Перед Олафом Шольцом стоїть непросте завдання: зберегти підтримку власної партії, зберегти трипартійну коаліцію і спробувати практично миттєво за історичними мірками частково позбутися німецького пацифізму, що ґрунтується на почутті провини.