Факти спростовують маніпуляції та виводять на поверхню можливі злочини
Гучна історія з Бучі набирає нових обертів: відеодокази, свідчення очевидців та суспільний резонанс ставлять під сумнів законність дій ритуальної служби. Чи використовувалися поліцейські ресурси у приватних цілях і хто понесе відповідальність? Після публікації розслідування суспільство отримало нові факти, які можуть свідчити про системні порушення у сфері ритуальних послуг. В центрі уваги — діяльність осіб, пов’язаних із правоохоронними структурами. Скандал довкола ритуальної служби у Бучі показує, як вразливість людей може ставати об’єктом маніпуляцій. Відео, коментарі та факти формують тривожну картину можливих порушень.
Попередня стаття журналістського розслідування «Скандал на Київщині: тіло померлого знайшли під моргом у Бучі. Розслідування частина 1» завершувалась зверненням: «на замітку правоохоронним органам», де йшлося про особу колишнього поліцейського Віктора Литвинчука, який свого часу використав службове становище і відкрив ФОП ритуальних послуг на дружину Тетяну Анатоліївну Лелекову. Однак мало того, пан Литвинчук як працівник поліції першим отримував інформацію на пристрій, який видають поліцейським на чергуванні, і тут же дзвонив родичам небіжчика та їздив за трупами. І це він робив, перебуваючи на службі в поліції! До речі, на квитанціях ФОПу стояв номер телефону не керівниці Тетяни Лелекової, а її чоловіка Віктора Литвинчука. Не виключено, що він і досі персоніфікує себе як працівник поліції, що здійснювати такі шахрайські оборудки. Люди скаржилися, що ритуальники представлялися не тими фірмами, яку вони замовляли, але вони наполегливо переконували родичів покійного, що у них дешевше і кращий сервіс. Але вже на ранок люди розуміли, що виявилось це не та фірма, до якої хотіли звернутися, але було пізно, бо гроші з них вимагали чи брали разом з тілом прямо дома!!! Словом, ФОП Литвинчука-Лелекової йшло на все, аби заробити кошти на родині небіжчика…
Ця публікація викликала шквал відгуків найрізноманітнішого гатунку: від співчуття родичам померлого і скорботи за 35-річним молодим чоловіком та гнівного засудження горе-ритуальників — до всіляких недоречних нічим не підтверджених здогадок, які переважно зводились до виправдання бізнес-подружжя Литвинчука-Лелекової.
Найбільш об’ємний і претензійний відгук належав Людмилі Першин. І що характерно, цей допис на Фейсбуці з’явився наступного дня після публікації першої частиниснашого розслідування.
Тут пані Людмила обрушили свій гнів на «клан Королів», перш за все, на Петра Короля-молодшого, перерахувавши всі його посади: депутат Ірпінської міської ради, голова комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань, директор Ірпінського кладовища.
Напевне, автор допису має свої претензії до сім’ї Королів, але ж проводити паралель між директором цвинтаря і злочинцями, котрі вчинили з тілом небіжчика таку наругу. Це виглядає дивно. Звичайно напряму пані Людмила не звинуватила в цьому Петра Короля, але натякнула, що саме це вона й хоче сказати. Бо ж навіщо не полінувалась піти на цвинтар і зробити відео-звинувачення?
І тут вона наразилась відповіддю саме на цю публікацію Людмили Першин, яку можна розцінювати як корисну пораду:
Костя Задорожній
З приводу історії з ямою та водою, а що ви хотіли!? Були аномальні опади, морози, в лісі місцями ще й по сьогодні лежить сніг!!! Грунт мерзлий, сонце присвітило, куди має подітись вода якщо грунт ще мерзлий і не впитує!?
Стосовно чистоти на кладовищі, я там був тиждень тому на батьківську суботу, я не побачив теж нічого аномального, смітників стихійних і тд, я вирвав сухі квіти на могилі і пішов викинути до контейнера, який доречі був абсолютно пустим, що свідчить про те що за кладовищем доглядають та вивозять сміття вчасно!!!
Будь ласка, все робіть з фактами, а не голими словами.
Ну, з приводу поховання та 25 тисяч, вимагання і т.д., можу сказати просто: ховали мою тещу, ніхто нікого ні до чого не змушував, маєш бажання та змогу віддячити копачам, будь ласка!!!
Якщо вимагають, фіксуйте та згідно з чинним законодавством, будь ласка, давайте хід справі, а так ходити язиками ляпати не потрібно, це все чутки від базарних баб…
Костянтин Задорожній має рацію, бо й справді за таких природних умов і якості глиняного ґрунту воді з ям нікуди було подітись.
Інші коментарі за обсягом тексту були набагато меншими, але їхні автори писали по суті шокового вчинку працівників ритуальної служби. Хоча носили нісенітний, а часом і грубий характер. Як ось цей дописувач:
Vasiliy Agoshton
Ну лоханулись ритуальники, думали ЗСУшника урвали а як з’ясувалось що простий смертний то скинули труп. Тут з бойових 50к за х*й собачий не спишеш через шайку лейку зелених рішал. Якщо родичів не буде це бізнес в убиток піде.
Ирина Зверобоева—Дидковская
То що не знають, хто був на швидкій???
А допис пані Ірини з подвійним прізвищем говорить про те, що вона впевнена: небіжчика перевозила машина швидкої допомоги. Хоча функція цієї служби закінчилась тоді, коли вона встановила факт смерті ще вдома у небіжчика, тому ті, хто був на швидкій, ніяк не можуть бути причетні до ганьби.
Інші переглянуті нами із багатьох сотен відгуків на ганебний вчинок «героїв» статті також були гнівними до горе-ритуальників, котрі за гроші втратили людяність:
Микола Табунщик
Гроші не пахнуть
Олег Антонюк
Бабки зробили з людей чортів
Орися Макогін
Дичавіємо. Втрачаємо все святе. Жах!
Вера Кибитлевская
Люди!!! Ми забули що таке людяність!!!
Zoyichka Robert
Вера Кибитлевская ті стервʼятники людьми і не були ніколи!
Мороз Таїса
Тепер живий без грошей нікому не потрібний. То що вже за мертвих казати?
Ольга Семука
Хай Бог милує, до чого докотилися…
Катерина Нановська
Це все результат беззаконня і безкарності!
Оксана Кушмєнцова
Бачив один Бог що було і як було.
Пані Оксано Кушмєнцова, а нині допомогти Господу все побачити може відеокамера. Ось вам відео-докази ганебного ставлення до померлого 35-річного хлопця! На відео видно і що було, і хто це зробив.
Ох уже це марнозвісне «люди кажуть»… Втім на відео, яке надано поліції, добре видно, що хтось із ритуальників відкриває двері, а потім зачиняє, однак каталку з тілом небіжчика не затягнули до приміщення моргу та не поклали в холодильну камеру…
Угорі ліворуч видно як відчиняють і назад зачиняють двері. І що головне, ніхто не робив жодних спроб завезти каталку з тілом у морг.
Коли від’їхав чорний Спринтер, угорі цього фото-кадру з відео видно, що залишається каталка з тілом на вулиці біля дверей моргу.
Не здивуємось, що такі коментатори як Лаврентій Кухалейшвілі, так «розберуться», що напишуть про підступну діяльність засланих козачків ще від якихось політичних конкурентів, а то й з-за кордону.
Литвинчук з колишніми колегами, хоча він не колишній, бо як кажуть колишніх ментів не буває…
Цей «Мерседес» Спринтер належать Віктору Литвинчуку. На ньому очільник ритуального ФОПу розсікає вулиці Бучі й Ірпеня, перевозячи небіжчиків до моргу чи на цвинтар
Біле «Рено» Трафік для перевезення вантажів та його водій Максим Бондаренко
Щербак Микола видалив цей коментар, в якому він відповідав автору допису у ФБ Antonov Vladyslav на питання чи камери є? — НЕМАЄ, написав пан Микола.
Можна було ще багато коментувати фейсбучних коментаторів нашої публікації. Однак коментар – це слова, а нині їм немає віри без конкретних фактів, а бажано ще й відеофактажу. От ми зараз саме це і зробимо. І ця відеофіксація підтверджує факт професійного злочину ритуальників.
Випадок у Бучанському морзі, який шокував громадськість далеко за межами Бучі та Ірпеня
Висновок—постфактум
Після хвилі коментарів і припущень, що заполонили соціальні мережі, саме відеодокази стали ключовим аргументом у справі з Буча. На кадрах чітко видно: тіло померлого залишають біля дверей моргу без належного оформлення. Це не чутки і не домисли — це зафіксований факт. На цьому тлі спроби окремих осіб відвернути увагу або звинуватити сторонніх виглядають як інформаційна димова завіса. Скандал набуває нових масштабів і ставить ключове питання: чи буде дана принципова правова оцінка діям тих, хто мав би діяти за законом і з повагою до людської гідності?
Ситуація, що розгорнулася довкола діяльності ритуальної служби, пов’язаної з Віктором Литвинчуком та Тетяною Лелековою, виходить далеко за межі окремого інциденту. Вона оголює системну проблему — можливе зрощення службового становища, доступу до оперативної інформації та приватного бізнесу, що працює у надзвичайно чутливій сфері людського горя.
Факти, свідчення очевидців, а також відеофіксація подій вказують на ознаки не лише професійної недбалості, але й потенційних зловживань, що потребують ретельної правової оцінки. Особливе занепокоєння викликають повідомлення про використання службових ресурсів у комерційних цілях та маніпуляції родичами померлих у стані шоку.
Реакція суспільства, попри наявність поодиноких спроб змістити акценти чи перевести увагу на сторонні теми, здебільшого демонструє чітке моральне неприйняття подібних практик. Люди вимагають справедливості, прозорості та відповідальності.
Цей випадок має стати не лише предметом розслідування правоохоронних органів, але й сигналом для ширшого аудиту всієї сфери ритуальних послуг. Адже йдеться не просто про бізнес — йдеться про гідність людини навіть після смерті.