В Андріївській церкві представили унікальне видання «Православного молитвослова. Київський ізвод» з транслітерацією церковнослов’янських молитов на українську вимову. Видання поєднує церковнослов’янську традицію з українською фонетикою і покликане відновити духовну спадщину Київської митрополії.
Видання покликане стати важливим кроком у поширенні автентичної церковної традиції українською мовою
7 травня 2025 року в Андріївській церкві — Ставропігії Вселенського Патріарха в Києві — відбулася важлива подія для українського православного середовища: презентація видання «Православний молитвослов. Київський ізвод» та виступ хору «Вогонь Традиції». Захід пройшов з благословення Екзарха Вселенського Патріарха в Україні, єпископа Команського Михаїла, і зібрав численну аудиторію священнослужителів, дослідників церковної мови, парафіян та ентузіастів відновлення автентичної молитви.
Видання стало результатом копіткої багаторічної праці упорядника Ігоря Дзюби, дизайнера Олексія Чекаля та команди однодумців. Молитовник вийшов друком у видавництві «Дух і Літера» і має на меті відродження тисячолітньої традиції церковнослов’янської мови у її київському варіанті — з природною для українського вуха вимовою. На відміну від московської традиції, яка вкоренилася в Українській Православній Церкві, Київський ізвод дозволяє молитися церковнослов’янською мовою, зберігаючи автентичне звучання, зрозуміле вірянам.
Особливу увагу під час презентації приділили історичній тяглості української вимови, що бере початок ще з XI століття. Цей спадок, за словами виступаючих, прослідковується в таких пам’ятках, як Остромирове Євангеліє, Київський псалтир і численні стародруки Київської митрополії.
Натхненням для створення видання став і особистий досвід бойового медика Андрія Сіранчука-Войцеховського. Під час навчання у семінарії він зіткнувся з безальтернативною московською вимовою, що не відповідала українській мовній традиції. Досвід участі у богослужіннях Сербської та Сирійської церков, де активно використовуються транслітерації для кращого розуміння, підштовхнув його до пошуку рідного звучання. Він наголосив: транслітерація — це лише перший крок на шляху повернення до глибшого усвідомлення молитовного тексту.
Дизайнер видання Олексій Чекаль створив спеціальні шрифти у стилі видань XVII–XVIII століть, з поєднанням орнаментів українських друкарень доби бароко та сучасної графіки. Це надало молитвослову унікального вигляду, що підкреслює спадкоємність української церковної традиції.
Кульмінацією заходу став виступ хору «Вогонь Традиції», який виконав піснеспіви у вимові Київського ізводу. Їхній спів став живою ілюстрацією того, як може звучати церковна мова в її автентичному, українському варіанті.
Під час обговорення учасники виділяли ключову відмінність цього молитвослова від інших — збереження церковнослов’янської лексики за української вимови без надмірних модернізацій. Паламар Михайло Калька поділився досвідом впровадження Київського ізводу на парафії, а Олександр Ватага розповів про його застосування у перекладацькій діяльності.
Як зазначалося, видання спирається на наукову працю Ганни Куземської «Якою мовою молилася давня Україна», що стала методологічною основою для реконструкції вимови.
Упорядники висловили сподівання, що «Православний молитвослов. Київський ізвод» стане не лише практичним інструментом для щоденної молитви, а й важливим кроком до збереження та поширення духовної спадщини української церкви, яка прагне автентичності та власного голосу у світі православ’я.