38 з лишком років тому, в 1985 році нас з Ігорем звела доля у газеті «Прапор юності», молодіжному обласному виданні у Дніпрі. Буквально з перших днів зав’язалась міцна чоловіча дружба, яка тривала до 5 березня нинішнього року, коли ми востаннє спілкувались по телефону.
Я дуже відчуваю відсутність тебе, друже Ігоре. Останні роки у нас щодня був сеанс телефонного зв’язку, на яких ми коротко обговорювали політико-соціальні новини (що не дуже поліпшувало наш настрій), але футбольна тематика наших розмов значно змінювала на краще вектор настрою. Ігор – і це знають всі в Україні (зокрема, читачі сайту «Футбольний клуб»), хто цікавиться футболом – був неперевершеним знавцем і спортивним журналістом. А футбольна тематика у нього була коньком.
Ми з Ігорем працювали не в одному спільному медіа-проекті, в одному з яких – журнал «Прем’єр» – Ігор був головним редактором. Він друкувався в ряді впливових видань України – «Українська газета», «Дзеркало тижня», «Вечірні вісті» й інших.
Ігор Суховий і народився в один день з Великим Тарасом – 9 березня.
Про талант Ігоря краще не скажеш, як це зробив ще один мій друг і побратим Олег Володарський.
«Таких людей як Ігор треба не тільки чути і слухати, їх треба записувати і розуміти. Їм боляче. Їх НЕ розуміють. Вони не можуть прокричати крізь покоління низькосортних «шарікових» до генетики Української Нації, яка ще залишилася живою. Їм дуже незатишно з владою. З продажною журналістикою-повією. Але у таких людей на підсвідомості дух бунтарства. Шевченківський дух! Український! Їх не лякає масовість дурості і соціальної короткозорості. Їм тісно. Вони задихаються від неусвідомленості нашого буття. Їм ця свідомість чужа. Ігор бачить, куди ми йдемо, на жаль, не усвідомлюючи своєї історії й культури. Він дуже глибоко пережив епоху нашого народу і розуміє гостро й інтуїтивно як треба розвиватися, щоб врятуватися від кармічних помилок минулого. Він реабілітує ціле покоління. Він його чує. Ми живемо в абсолютно різних світах. Одні чують і співпереживають тому, що відбувається, інші плескаються, метушаться, біжать і, голосно плямкаючи на похоронах і весіллях, журяться про дні, що залишилися в далекому вчорашньому. Життя одне. Матеріальне і духовне. Але які ж різні до невпізнання відчуття!
– Кажіть правду!
– Какаяразніцаодіннарод! – заволають ті, що плямкають та метушаться.
Будьте низькопробною єхидиною з переламаною НАЦІОНАЛЬНОЮ хребтиною, то навіть рідкісна жеківська сволота протягне вам свою спітнілу і продажну руку.
І таким як Ігор Суховий це болить. Коли в черговий творчий сутінковий вечір він читає ПРОРОКА НАЦІЇ і порівнює з нескінченним хаосом сьогодення. Спадковість Нації в її культурі розуміння. На тисячолітті епох. На могилах предків. На маленьких українських церквах. Але таких сильних і мужніх. Патріотичний інтелект. Інтелектуальний патріотизм. Як хочеться злій кремлівській сутності розділити це і зіштовхнути один проти одного. Сутність накопичувала ці навички 750 років. Ось тому такі мудрі пілігрими, як Ігор Суховий, є серед нас».
Це було написано 24. 06.2018. Даючи це інтерв’ю, Ігор ніби передчував напад кремлівського диявола. І рівно через 3 роки і вісім місяців путінська росія напала на рідну Україну, яка й без того потерпала вже не один рік від дурості її керівників. Це ще дужче надломило здоров’я Ігоря. Він болісно реагував на події у світі щодо Неньки України, а також неадеквату урядовців та їх небажання подолати корупцію, від чого найбільше потерпають найменш захищені люди.
40 днів, як тебе, друже, немає з нами на землі. Тепер ти на небі над своїми синами, внуками, дружиною Тетянкою і сестричкою Валюшою. Ти для них ЯНГОЛ.
ВСІ МИ ВІЧНО ПАМ’ЯТАТЕМО ТЕБЕ!