Портал «Наша версія» у межах ініціатив Центру протидії корупції та у взаємодією з Глобальною мережею журналістів-розслідувачів GIJN розпочинає серію матеріалів про те, як державні та комунальні органи на практиці реагують на встановлені судом факти корупції. Не на рівні гучних заяв чи пресрелізів, а на рівні реальних дій і наслідків. Чи тягне вирок за собою політичну, кадрову, етичну відповідальність. Чи обмежується все лише формальною крапкою в судовому рішенні.
У межах дослідження планується проаналізувати ( або вже розпочато аналіз) щонайменше 10 різних кейсів, що стосуються вітчизняних чиновників та посадовців різного рівня. Це депутати місцевих рад, керівники органів влади, держслужбовці, представники правоохоронних і контролюючих структур, судді, прокурори, міністри. Усі випадки об’єднує одне: наявність судового вироку. Адже українська практика демонструє значний розрив між кількістю відкритих кримінальних проваджень і тими справами, що реально доходять до вироку.
Перший кейс у цьому переліку – депутат Черкаської обласної ради Роман Похольчук, стосовно якого Вищий антикорупційний суд нещодавно ухвалив вирок у справі № 991/644/26. Рішення доступне в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/133780730. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, а обвинувачений визнав факт вчинення корупційного кримінального правопорушення, яке розслідувало НАБУ під процесуальним керівництвом САП. Йшлося про ймовірне надання хабаря 38 000 гривень (неправомірної вигоди) за «правильне» оцінювання землі в місті Умань Черкаській області з метою подальшого перепродажу. Справу моніторила та висвітлювала міжнародна агенція IAC
Як стало відомо, Р. Похольчук пішов на угоду зі слідством та визнав у суді, що передав гроші оцінщикам землі в інтересах третьої особи, тобто був посередником у корупційній схемі. За що отримав вирок у вигляді штрафу у 17 000 гривень.
Редакція «Нашої версії», журналісти якої разом з колегами з інших ЗМІ моніторили цю справу, звернулася з офіційним інформаційним запитом до керівництва Черкаської обласної ради з проханням надати позицію щодо подальшого статусу депутата, який визнав свою вину. Запит було подано відповідно до Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації»
У відповіді за підписом першого заступника голови облради Романа Сущенка зазначено, що запитувана редакцією інформація про позицію, наміри та можливі дії керівництва ради не є публічною інформацією у розумінні закону, оскільки не є заздалегідь зафіксованим документом. Також вказано, що Регламент Черкаської обласної ради VIII скликання не містить норм, які регулюють питання визнання депутатом вини у корупційному злочині при укладенні угоди зі слідством. Окремо повідомлено, що копію вироку ВАКС направлено до профільних комісій облради, а рішення суду станом на дату відповіді ще не набрало законної сили.
Формалізм із нейтральним обличчям
Фактично облрада обрала формально-правову модель реагування. Позиції як такої не висловлено. Чинних норм, що прямо передбачають наслідки для депутата у подібній ситуації, у Регламенті немає. Політична та етична оцінка не надана.
Такий підхід можна трактувати по-різному. З одного боку, орган місцевого самоврядування дотримується буквального тлумачення закону про доступ до інформації і не виходить за межі документально оформлених рішень. З іншого – постає питання, чи не перетворюється формальна відсутність прямої норми на зручну підставу для уникнення відповідальності за змістовну реакцію на підтверджений судом факт корупційного правопорушення.
Саме це і є предметом нашого дослідження. Не лише сам вирок, а поведінка інституції після нього. Чи ініціюється перегляд повноважень, участі у комісіях, чи проводиться внутрішня перевірка, чи надається публічна оцінка. Чи залишається все у площині «суд розглянув – штраф сплачено – працюємо далі».
У наступних матеріалах серії буде проаналізовано кейси обласного прокурора та чинного міністра, щодо яких також уже відбулися судові рішення. Ми порівняємо реакцію відповідних органів, суспільний резонанс і реальні наслідки. Бо питання не лише у вироку. Питання у тому, чи змінює він щось у системі.
Світлана МЕЛЬНИЧУК для «Нашої версії»