«Вона була океаном… ВІЛЬНІСТЬ. Небайдужим. Недосяжним.
Я ніколи таких не зустрічав. У неї було лише те, що вона відчувала.
Води… З її мінливим бажанням…
Нескінченність. Малюєш, малюєш, береш, і менше не стає…
Вона згасала моє полум’я, купалася в очах свого спокою, і всі знали її тільки стільки, скільки вона дозволяла. Глибоким. Багатогранним. Золото на синьому. Зелений на чорному. Океан мій… Мільйон емоцій…»
Лія Русс (Мілан)
Безумовно, найкращі полотна й вірші Оксани ще попереду
– Шановна Оксано! Зараз у київському музеї «Кам’яниця київського війта» відбувається ваша персональна виставка. Розкажіть про неї.
– «По той бік болю» – це не тільки мій власний творчий «океан». Це про радість, медитацію, власну тишу і про короткі паузи в нашому буденному хаосі, про ті декілька хвилин наодинці з собою і своїм простором, настроєм, глибиною, втіхами, це про спокій своїх вод. Адже кожен з нас – це окремий Океан.
На ній представлені як нові роботи, написані вже в цьому році, так і картини учасники минулих виставок.
Чекаю! Костянтинівська вулиця, 6/8
– А коли ви усвідомили, що хочете стати художником?
– Коли спонтанно розписала 4-метрову стіну у себе на кухні тропічним листям. Тоді я зрозуміла, що завдяки такому акту творчості, можна змінити енергетику приміщення, настрій людей, які в ньому знаходяться, відчуття. І мені це дуже сподобалось. Відтоді я розписала дуже багато різних стін і вірю, що людям біля них тепер живеться затишніше, радісніше і з насолодою.
– А для Вас існують прикмети чи певні ритуали, які Ви виконуєте перед початком роботи над картиною?
– Так. Я ніколи не пишу картини у поганому настрої. Мені здається, що в роботі створюється відбиток стану художника. А мені хочеться, щоб картини несли ясну, позитивну енергію, зцілювали. Тому важливо бути самій на такій хвилі. Часто ставлю релаксуючу музику, мантри.
– Що ви взагалі думаєте про український живопис? З ким із сучасних українських художників спілкуєтеся найбільше?
– Український живопис був, є і, однозначно, буде! Він сьогодні різноманітний, вільний, неупереджений, набуває нових сенсів, трансформується. Дуже захоплюючий процес. Мені подобається геніальний Іван Марчук, Валерій Франчук, Юрій Базавлук, Іван Цап’як та багато інших.
– Які ваші найулюбленіші теми в живопису і чи є щось таке заборонене для вас самоцензурою, що ніколи не напишете, чи не намалюєте? Як правильно сказати?
– Я люблю море, океан. Так склалось життя, що колись мені довелось багато часу прожити серед моря, подорожуючи по Середземному морю на яхті. Тому я знаю багато відтінків води і настроїв цієї стихії. Під час штормів, коли мачта майже торкалась води, мені здавалось, що я більше ніколи не побачу берег. Тоді я пригадувала всі молитви, які тільки знала. А були молочні тихі переходи, коли проводиш ногою по воді і бачиш вночі сяйво планктона. І все море світиться. Все це є зараз у моїй творчості.
Написати можна будь-що. Але головне, який в цьому сенс. Я не люблю політичні, епатажні штуки. По-перше, в мене, мабуть, недостатньо відваги на це. А, по-друге, воно досить одноденне.
– А кольорів для творчості Вам вистачає? Який Ваш колір пристрасті?
– Гарне питання! В мене є вже сформована своя «фаворитна» палітра для пейзажів. Колір пристрасті – стигла вишня, червоне вино і трохи кориці. Це все про кольори, а не про глінтвейн…
А тепер поставлю запитання, які надіслали наші читачі у Фейсбуці після анонсованої нашої зустрічі.
– Понад сто років тому киянин Казимир Малевич створив найвідомішу картину усього ХХ століття, яку всі знають як «Чорний квадрат». Хтось каже, що це шедевр, а інші зовсім навпаки. А як Ви, шановна Оксано, вважаєте? (Анатолій Сологуб, Чернігів)
– Всі можуть намалювати «Чорний квадрат», але всі будуть розуміти під ним тільки «Чорний квадрат» Малевича. В цьому вся різниця. Він був першим, він зумів його грамотно представити, пояснити, «продати». Тут цінність має те, що він під ним розумів.
– Оксано, Ви як творча людина, скажіть, будь ласка, яка картина більше Вам запам’яталася, або чи є у Вас улюблена картина, над якою ви більш витратили сил та натхнення? (Олександр Ревенко, Київ)
– Я сподіваюсь, вона ще попереду…
– Напевно, що професійний художник живе від продажу своїх картин. А буває таке, що Вам так шкода її продавати? (Ольга Балавкіна, Кошице)
– Так, дійсно, всі картини – це як діти. До них також прив’язуєшся. Але, якщо дуже шкода продавати, – то я не продаю. Відпускати треба з легким серцем, щоб вона приносила вдачу.
– Оксано ваша перша дебютна виставка, що відбулась у Музеї Марії Заньковецької, мала назву «Медитація». Це щось духовно-оздоровче для Вас? (Леонід Коваленко, Київ)
– Сподіваюсь, що духовно-оздоровче не тільки для мене. Загалом, так, я давно планувала зробити виставку, яка б своїми образами допомагала глядачу розслабитись, віднайти баланс, отримати легкість і зняти напруження. До цього ще можна приєднувати звук – шум моря, наприклад.
– Пані Оксано! А що змінилося у вашій творчості після початку війни? (Інна Нестерова, Канів)
– Після початку війни я досить довго не могла взагалі працювати. В мене стояли нові куплені полотна, і не було бажання їх розпаковувати. А вивів мене з цього творчого ступору мій знайомий, який замовив мені роботу і надав свій сюжет. Тоді ця робота з фарбами повернули мене знову до життя.
Бліцанкета
1. Улюблена риса характеру в людині – гідність
2. Ваша домашня тварина – не маю
3. Чи вірите астрологічним прогнозам – приємним, так
4. Улюблене чоловіче ім’я – Стефан
5. Улюблене місце відпочинку – Греція
6. Найкрасивіше місто світу – Київ
7. Улюблені місця в Києві – Контрактова Площа, Пейзажна алея (БЖ), «Золоті ворота»
8. Улюблений вид спорту – фігурне катання (люблю дивитись), плавання (люблю займатись)
9. Улюблена телепередача – не дивлюсь телевізор
10. Улюблений фільм – «Небо над Берліном» Віма Вендерса, «Під покровом небес» Бернардо Бертолуччі
11. Улюблені співак і співачка – Yasmin Levy, Cesária Évora, Leonard Cohen
12. Улюблена пора року – весна
13. Улюблене свято – Різдво
14. Улюблені квіти – фрезії
15. Театр чи кіно – театр, звичайно
16. Улюблена страва – салат «Цезар»
17. Улюблений напій – лимонно-м’ятний чай
18. Улюблений стиль одягу – кежуал
19. Біле чи чорне – біле
20. Найвидатніший художник в історії людства – Leonardo da Vinci, Claude Monet
21. Де мрієте зробити свою персональну виставку – у Парижі, Лондоні, Нью-Йорку
22. Улюблений український політик – немає, на жаль
23. Побажання нашим читачам – «Нехай збувається те, що потрібно саме вам, найкращим для вас чином»
24. Мрія на цей рік – ПЕРЕМОГА!
25. Розкажіть свій улюблений анекдот:
– Повісьте, будь ласка, куртку.
– Не повішу. У вас немає петельки.
– Ну, хоч за капюшон!
– Не повішу: у вас немає петельки!
– Зараз же почнеться спектакль!
– Не почнеться. Он сидять актори і всі пришивають петельки.
– Талановита людина талановита в усьому. Якщо картини це душа художника, то її вірші це, напевно серце:
Серпень трохи дзвенить і котиться яблуком,
скло окулярів ковтає моїх пересічних,
хтось посміхається, хтось говорить по завтрашнє,
чи про прийдешнє, хтось ніби мовчить про вічне
ці пересічні букети богів в буденщині, в сумнівах,
в гаджетах, в напрямках, в власних обмеженнях,
цілі світи в потенційно великих звершеннях
знову вкладають себе в надто рівні речення..
щось ніби зламано, щоб йти небесними сходами,
занадто високі підбори в думок, що трапляються
серпень вже вкотре теплішає разом з водами
напрямки з кимось вкотре перетинаються…
Ось така вона, пані Ганіна – яскрава й неймовірно талановита! Створено вже Оксаною дуже багато чудового, але, безумовно найкращі полотна й вірші майстрині ще попереду!
Колись видатний французький композитор Мішель Легран мені сказав – всі свої шедеври я писав у стані фізичного збудження, уявляючи поруч свою кохану жінку…
Вірю, що Оксана напише свою «Мону Лізу», свій видатний твір живопису. І коли картина стоятиме в знаменитому відродженому французькому Луврі, одному із найбільших та найпопулярнішому художньому музеї світу, розташованому в центрі Парижа, обов’язково запитаю майстриню – а як з’явився цей шедевр? Мрії для того й народжуються, щоб їх втілювати в життя…
Подякувавши Оксанці за цю чудову зустріч розповів художниці свій улюблений анекдот на цю тему: Молода натурниця прийшла до майстерні художника позувати. Вона промокла від дощу й змерзла. Художник закутав її в теплий плед й дав гарячий чай. Раптом у вікні побачив як до майстерні заходить його дружина й каже дівчині – давай миттєво роздягайся й лягай, а то моя дружина хто знає, що подумає, побачивши тебе одягненою…
Дмитро НАГОРНИЙ