Популярне

Як підготувати дитину до вибору професії: Метод «18 дверей»

Вивчився на електрика, працював електриком та електриком пішов на пенсію… Ні, такої стабільності у професійному житті, як була раніше, у наших дітей, скоріш за все, не буде. І ми мусимо це визнати та прийняти.

«Підсвічуємо» злітну смугу у доросле життя

Світ зараз дуже швидко змінюється, і наші діти часто мінятимуть фах та кар’єру. Тож важливо ще у підлітковому віці підготувати їх до вибору професії.

Я — мама трьох дітей різного віку. Разом із ними я пройшла всі стадії пошуку себе: від хобі до вступу до університету. Тому впевнено можу радити, як допомогти дитині обрати напрямок та здобути бажану освіту.

Ще у мене є класна навичка — жити в період трансформацій. А якщо все йде спокійно, то сама можу створювати зміни… Такому вмінню навчаю й своїх дітей.

Метод «18 дверей»

По-перше, ще у дошкільному та шкільному віці треба давати дитині пробувати себе у будь-якій сфері розвитку. Спорт, театр, музика, фотографія, малювання, іноземні мови, моделювання, комп’ютерні ігри, написання віршів і творів… Будь-які секції та гуртки, куди хоче записатись дитина. Записувати скрізь та знайомитися.

Хтось із дітей так знайде своє хобі, яким залюбки займатиметься у дорослому житті. Хтось — лише точно скаже: «Це — не моє. Не хочу. Не цікаво!» І такий висновок — теж важливий і корисний у пошуку майбутнього.

Метод виключення

Не спробувавши — не зрозумієш. Тому, відвідавши купу різних занять, дитина зможе зрозуміти, до чого у неї «лежіть душа», до чого є прямо-таки хист. А що зовсім не подобається.

Так мої сини спробували себе на комп’ютерних курсах і сказали, що програмістами не стануть…

Дитинство на «злітній смузі»

Я своїм дітям влаштовувала, так би мовити, «злітну смугу». Як для літака, який має розігнатися перед зльотом лише по обмеженій з обох боків ділянці. Тобто, вводила для дитини певні обмеження, за які вона вийти не може. А все інше можна обирати.

Своїм синам у дитинстві я ставила умову: у твоєму житті обов’язково мають бути спорт та англійська мова, а також режим дня та дисципліна. А в рамках цієї «зльотки» можеш обирати все, що тобі подобається: будь-який спорт, будь-яка мова додаткова до англійської. Середній син Олексій якось сказав, що плавання йому набридло і він хоче якісь іншу фізичну активність. Пішли за його бажанням дивитись дзюдо. Глянув, як діти борються на матах — і вибіг з залу… Не сподобалось. Повернувся у басейн.

Іноземні мови та самостійність

Одним з найкращих способів вивчення англійської — мови міжнародного спілкування — є міжнародні дитячі табори та мовні курси. Там значно розширюється словниковий запас, дитина починає мислити англійською. І тоді вже не приходиться пояснювати, нащо вчити іноземні мови — без англійської в міжнародному таборі просто не проживеш! Окрім цього діти знаходять там нових друзів і вчаться самостійності. Це дуже важливо для їх соціалізації.

Міжнародні дитячі табори також добре допомагають визначити, чи підійде дитині освіта за кордоном. Ніби «пробник» такий.

Мій старший син їздив у такі табори з 12 років. А потім по його стопах поїхав середній син, а старший поїхав вожатим. Отримав дуже корисний досвід! Розповідав, що найважче було о 4 годині ранку підняти 5-річних хлопчика та дівчинку з Японії — їх треба було вдягти, дати сніданок із собою та супроводити на літак. Розбудив обох. Поки одягнув одну дитину, друга знов лягла і заснула. Щоб встигнути на рейс, сину прийшлося нести обох дітей на собі…

Чим раніше дитина почне їздити у самостійні поїздки (і у табори зокрема), тим більше в нього буде досвіду жити без комфорту та зручностей, без улюбленої кімнати та ліжка. І батьки бачитимуть, наскільки він готовий до адаптації до нового колективу, нової місцевості, соціалізації. Адже це підлітка чекає попереду, коли він навчатиметься в університеті в іншому місті або країні.

Звісно, поїздка до міжнародного табору може відбутися виключно за бажанням дитини. Якщо не хоче, не треба примушувати. Але зазвичай діти люблять комунікувати з однолітками та дуже швидко знайомляться.

Менторинг як допомога абітурієнту

Ділюсь лайфхаком: щоб дитині легше було опановувати науку, у нього має бути ментор, провідник, наставник — молода людина років на 5−6 старша. Такий ментор «підсвітлює» для учня шлях в науці, заряджає своєю енергією, оптимізмом, любов’ю до предмету. Навчання з ментором проходить легко, з гумором, коли вчитель з учнем на одній хвилі.

Дуже раджу знаходити для дітей таких наставників. Їх не замінять ані батьки, ані вчителя.

Мій середній син Олексій вирішив, що його покликання — винайти таблетку молодості. Тож зацікавився біологією та хімією. Менторку для нього я знайшла у Київському політехнічному інституті.

26-річна дівчина закохана в біологію та хімію. За віком вона — як старший брат Олексія, тож знайомство швидко перейшло у дружбу, і Олена стала для сина авторитетом і таким собі гідом-провідником, який веде тернистим шляхом науки легко та з цікавістю, без настанов. Найголовніше — вона закохана у науку і передає цю закоханість своєму учню.

Кілька років менторства Олени над Олексієм, і син здійснив свою мрію — вступив до університету в Нідерландах. Своєю чергою, Олексій допомагав вчительці поглиблювати англійську.

Вступ в універ

Зараз багато українських дітей вимушено опинились за кордоном і розглядають для себе закордонну освіту. Поділюсь ще кількома лайфхаками, які зменшать хвилювання батьків. За кордоном поширена практика співпраці з «нянею» — людиною, яка опікує студента коледжу або університету. Вона допомагає дитині та виконує деякі доручення батьків.

Як обирати, в який універ подавати документи? Я радила старшому сину розглянути всі, які входять до світового рейтингу найкращих. Дозволила, правда, не подаватись у перші десять. В підсумку обрали виш з найвищим показником із тих, які запросили сина. Виявилося, що це 17-й за світовим рейтингом університет, який працює у Торонто.

Аналогічно обирали школи для навчання дітей за кордоном. Знайшли ментора, який знається на закордонній освіті. З нею об’їхали багато шкіл, а обрали ту, де є дисципліна та мало спокус для дитини: лише корови, магазин, пенсіонери, кондитерська та школа… Вважаю, що в 14−15 років дитина повинна вчитись, займатись спортом, багато їсти та спати.

А для вирішення складних питань — пошуку житла у місті навчання, адаптації у країні навчання та таке інше також можна знайти менторів. Наприклад, коли мені треба було зрозуміти, як навчати дітей та здобувати освіту за кордоном, я знайшла менторку Вероніку. А менторка Лєра допомагає середньому сину адаптуватися в Нідерландах на першому році життя в країні. Це 28-річна дівчина, яка народилась у Нідерландах та їздить до родичів в Україну. Вона знає, як і що робити, починаючи від транспорту та закінчуючи оформленням документів.

Звісно, вступ до українських вишів не викликає стільки складнощів, як отримання закордонної освіти. Але в якій би країні наші діти не навчались, головне, щоб вони зрозуміли своє покликання та отримали цікаву та потрібну їм освіту. І у дорослому житті займалися тим, чого навчились і що їм до вподоби.

Роль батьків

На мою думку, батьки як ментори у підготовці до отримання будь-якої професії мають навчити дитину трьох речей:

1. Соціалізація та комунікація

В аеропорту, магазині, школі, універі дитина має вміти познайомитись, розв’язати своє питання та домовитись.

2. Самообслуговування

Вміти випрати свої речі, здати одяг в хімчистку, заправити ліжко, приготувати собі їжу.

3. Вміти заробляти гроші

До випуску з універу, а краще — ще під час навчання підліток має навчитись заробляти гроші. Наприклад, мій старший син на першому курсі допомагав викладачу писати книгу, а на четвертому — виграв конкурс і працював комендантом гуртожитку. Нам, батькам, він зекономив 20% оплати за річне навчання (бо мешкав цей рік безкоштовно), а собі — заробив на дискотеки, кафешки та юнацькі забаганки.

АВТОР: