Життя Святійшого Патріарха Філарета – це шлях самопожертви заради духовної незалежності України та підтримки її захисників. Патріарх Філарет невтомно молиться за Україну, її воїнів та майбутнє незалежної Церкви.
Патріотизм у молитві й на ділі: як Патріарх Філарет підтримує Україну
Сьогодні, 23 січня, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет святкує своє 96-річчя. Він залишається однією з найвпливовіших постатей в історії українського православ’я та релігійного відродження в незалежній Україні.
Лідер у вирішальний час
22 жовтня, у далекому 1995 році, Його Святість був інтронізований на Київський Патріарший престол та став третім Патріархом Київським і всієї Руси-України, Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату. Патріарх Філарет десятиліттями будував незалежну Церкву в Україні.
Архівне відео – Всеукраїнський Помісний Православний Собор та Інтронізація Святійшого Патріарха Філарета у Володимирському Кафедральному Патріаршому соборі 22 жовтня 1995 року.
Шість років тому у Національному палаці «Україна» вітчизняна політична та духовна еліта вшановувала 90-річчя ієрарха, який отримав звання Героя України. Саме він зіграв ключову роль у створенні Православної Церкви України, погодившись на Об’єднавчий собор 2018 року, що привів до отримання Томосу від Вселенського патріархату.
Однак, згодом Філарет оголосив про продовження діяльності УПЦ Київського патріархату, яка формально припинила існування після Об’єднавчого собору. Він вважав, що ПЦУ має отримати статус патріархату, і не погоджувався на компромісний варіант. Це призвело до конфлікту з митрополитом Епіфанієм та ізоляції Філарета, але не зупинило його активності в церковному житті.
Життєвий шлях: від Донбасу до Києва
«Донецька земля – українська. Якщо ви хочете дізнатися про Донбас, потрібно проїхатися не містами, не шахтами, а селами – і ви почуєте українську мову», – Патріарх Філарет.
Патріарх Філарет у молоді роки і його батько з матір’ю
Михайло Антонович Денисенко народився у шахтарській родині в селі Благодатне на Донбасі, яке нині перебуває під російською окупацією. Його релігійний шлях розпочався після смерті батька на фронті. У 1950 році він прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет, навчаючись у Московській духовній академії.
Пізніше він швидко піднявся кар’єрними сходами: у 28 років став інспектором, а у 29 – ректором Київської семінарії. У 1968 році його висвятили у митрополити, і він очолив Український екзархат РПЦ.
Незламність перед викликами
Протягом десятиліть Філарет будував фундамент для незалежної Української Церкви. У 1992 році, після розпаду СРСР, він очолив рух за створення Української православної церкви Київського патріархату, що викликало жорсткий спротив Москви. Зрештою, це стало основою для появи ПЦУ, хоча він не погоджувався з її статусом митрополії.
Святійший Патріарх Філарет під час інтронізації в 1995 році
Попри поважний вік та непрості відносини з офіційною ПЦУ, Філарет продовжує проводити богослужіння, зустрічатися з політиками та впливовими релігійними діячами. Його місія залишається незмінною – утвердження духовної незалежності України.
Молитви за Україну та її захисників
Святійший Патріарх Філарет невпинно молиться за український народ, його майбутнє та перемогу над ворогом. У своїх богослужіннях він підносить молитви за воїнів, які захищають Батьківщину, за поранених і полонених, а також за мир для України. Його проповіді наповнені патріотизмом та вірою у перемогу добра над злом.
«Чим війна закінчиться? Нашою перемогою. У це треба твердо вірити. Немає ніякого сумніву. Бо правда з нами. А там, де правда, там Бог. А де Бог, там перемога. Завжди», – Патріарх Філарет.
Патріарх Філарет не лише молиться, а й підтримує захисників України на ділі. Він неодноразово благословляв українських воїнів, передавав гуманітарну допомогу та сприяв підтримці сімей загиблих. Його принципова позиція щодо незалежності Української Церкви та боротьби за правду робить його символом духовного спротиву російській агресії.
Святійший Патріарх Філарет залишається символом боротьби за автокефалію Української Церкви та духовної незалежності України. Його 96-річчя – нагода згадати непростий шлях цієї видатної особистості та його внесок у розвиток українського православ’я.