Популярне

Тихон-Петранюк – аферист «від бога»

Частина 1. Кримінальник і відступник

Апостол Павло вчить, що «єпископ має бути непорочний, як Божий домобудівник, не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не бійця, не користолюбець, але дивнолюблячий, добрий, цнотливий, справедливий, благочестивий, утриманий» (Тит. 1:7-8). Якщо подивитись на життєдіяльність архієрея Тихона і громадянина Тараса Івановича Петранюка, то важко сказати, в якій іпостасі він більше нагрішив. Але факти – річ уперта, тому можна з упевненістю сказати, що і як священик, і як громадянин Тихон-Петранюк досяг неабиякого «успіху».

Наша довідка:

Архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, (в миру – Тарас Іванович Петранюк).

Дата народження: 19 жовтня 1976 року;

Місце народження: м. Коломия Івано-Франківської область;

День Тезоіменитства: 26 серпня;

Дата архієрейської хіротонії: 22 листопада 2009 року;

На кафедрі: 19 вересня 2017 року;

Освіта: Київська духовна академія УПЦ КП, кандидат наук із богослів’я (2004).

З 2009 року – єпископ Луганський і Старобільський УПЦ КП, 13 грудня 2010 року звільнений від керування Луганською єпархією; 4 травня 2017 року прийнятий у юрисдикцію УАПЦ та призначений єпископом Одеським і Чорноморським, у вересні цього ж року призначений  єпископом Тернопільським і Бучацьким, у 2018 році піднесений до сану архієпископа, з 2019 року архієпископ Тернопільський і Бучацький ПЦУ.

А тепер по суті. Архієпископ ТИХОН (в миру Петранюк Тарас Іванович) керуючий Тернопільсько-Бучацькою єпархією Православної Церкви України – взяв в борг, під заставу свого нерухомого майна у віруючого з Чернівців вагому суму, а саме 70 000 доларів США, про що власноруч написав розписку, але кошти не повернув не тільки в обумовлений термін, а й навіть після отриманої відстрочки.

Особисті розписки Тихона-Петранюка про взяті у борг кошти

Схема афери доволі проста: Тарас Іванович Петранюк надав позикодавцю доручення нотаріально засвідчене у чернівецького нотаріуса на право розпоряджатися закладеним майном Петранюка, а на другий день вже у київського нотаріуса відмінив дію правочину складеного і підписаного раніше. Таким чином аферист «від бога» Тихон (Петранюк) свідомо позбавив людину-кредитора можливості повернути свої власні кошти, а далі обіцянка-цяцянка: дзвоніть, пишіть…

Чому люди безапеляційно вірять представникам церкви і таким чином стають жертвами аферистів в рясах? Бо релігійні, віруючі люди, які виховані в православних традиціях беззаперечно вірять духовенству і природно не допускають навіть думки, що можуть бути обдурені.

На жаль, паршива вівця все стадо псує, такі кримінальні особи, як архієпископ Тихон (Петранюк) природжені аферисти і все, що їм потрібно – це сприятливе середовище, тож церква ідеально підходить для звершення злочинних оборудок, поживитись на тих, хто тобі вірить – простіше простого.

Від таких випадків, на жаль, ніхто не застрахований, адже будь-яка афера життєдайна тільки в умовах абсолютної довіри, а як не довіряти людині в духовному сані?

Висвітлення таких ганебних випадків і донесення фактів до церковного керівництва чи не єдиний спосіб профілактики та очищення самої церкви як структури від подібних аферистів. Із джерел, наближених до Київської Митрополії, нам стали відомі деталі боргової епопеї Тараса Петранюка мовою документів, які були подані на розгляд Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України ЕПІФАНІЮ.

На жаль, владика Епіфаній не забажав зустрітись із земляками. Так само як і не відреагував на запити керівника «Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталії Шевчук:

Нижче дивіться всі інші документи, що підтверджують нашу інформацію:

Прикро, що в час, коли в Україні йде кровопролитна війна, ЗМІ вимушені звертатися вирішувати такі справи до глави церкви, оскільки його підданим таким, як Тихону (Петранюк) керуючому Тернопільсько-Бучацькою єпархією прості віряни більше віри не ймуть. Як кажуть в народі з такими архієреями і ворогів не треба!

А втім у випадку з «героєм» нашої публікації ці словесні категорії (Тихон і відступник) поєднані в одній людині.

Український письменник, публіцист, культурологенциклопедистлітературний критик та сотник Армії УНР Євген Маланюк, перебуваючи в еміграції, написав, що «малоросійство, відсутність гідності, внутрішнє убозтво — ось «невичерпне джерело» відступництва». На його думку, «малоросійство — це національне пораженство або, кажучи мовою такого експерта, як цариця Катерина Друга, це — самоотверженность малороссійская. Отже, є то логічне степенування: хитливість, зрадливість, зрада і аґентурність. Аж до часів наступних і нам найближчих».

Випадок з Тихоном-Петранюком «не в брову, а в око» доводить правоту Євгена Маланюка!

Повернемось на 11 років назад, коли за часів президентства головного зрадника України – Віктора Януковича, в нашу країну, як до своєї вотчини, час від часу наїжджав «сатана в рясі» Кіріл. Згадаймо ось таке повідомлення, що розповсюдила тоді «Пресслужба Патриарха Московского и всея Руси»:

«Патриарх Кирилл поздравил владику Тихона с днем рождения и юбилейной датой – 45-летием. «Ваши Высокопреосвященства, уважаемый господин губернатор, высокие представители государственной власти, Владыка Тихон! В этот памятный день, от души желаю Вам, крепости сил и бодрости духа, щедрых милостей и помощи Божьей в вашем дальнейшем служении. В молитвенном предстательством Святаго Апостола Андрея Первозванного – да хранит Вас Господь в здравии на многая лета! Призываю на Вас, ваших родных и близких, Божые благословение! Вас знают как человека выдающихся дарований и замечательных душевных качеств. Своим благоговеянным отношением к богослужению, скромностью, доброжелательностью, незлобиватистью, мирным духом Вы, снискали заслуженный авторитет среди духовенства, искрению любовь и глубокое уважение многих мирян, известность в нашем обществе и далеко за пределами Святой Руси!».

Ну, і як тут не згадати рядки славетного українця Івана Франка:

Чом працювать на власній ниві — стид,

Але не стид у наймах у чужого?

Так-так, чого гріха таїти, наше духовенство здебільшого тоді плазувало перед алєксіями та кірілами. А хто виявляв особливу спритність в цьому, такі як Тихон-Петранюк, ті удостоївались подібного вшанування від путінського прислужника в рясі:

Нам можуть закинути, мовляв, у ті роки подібної «честі» від боговідступника кіріла було удостоєно чимало інших українських священиків. Так, але для Тихона-Петранюка це могло стати освяченням недоторканості підозрюваного у злочині!

За два роки до цього Рішенням Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 21 жовтня 2009 року Тихон-Петранюк був обраний та призначений єпископом Луганським і Старобільським. Що примітно, Святійший Патріарх Філарет, коли висвячував Тихона на єпископа, висловився досить вiдверто:

«Під час хіротонії усі єпископи приносять присягу і обіцяють піклуватися про доручену паству, жити у братолюбстві, слухати розумних порад старших своїх співбратів єпископів. Але через певний час деякі єпископи забувають про свої обіцянки і замість братолюбства стають підозрілими один до одного, думають не стільки про доручену паству, скільки про земне благополуччя і пошану, часто незаслужену. Але ще гірше, коли єпископи перестають думати про вічне життя, перестають працювати над самим собою і не виконують своїх архіпастирських обов’язків. Ти призначаєшся на невлаштовану Луганську єпархію, яку можна вважати неораною нивою. Там неблагоприємні умови для служіння. Але мужайся і кріпись! Приклади всі свої здібності…»

Але менше, ніж через рік, напевне, Патріарх Філарет пожалкував про це. Адже кримінальний талант Владики Тихона Петранюка проявився вже за десять місяців служіння, молодий єпархіальний керманич примудрився розвалити і остаточно розікрасти одну з найбідніших єпархій УПЦ КП в Україні. Коли настав час відзвітувати священному синоду про виконані роботи у Луганській єпархії, то виявилось, а звітувати, власне, не було про що і кошти, виділені на побудову нового храму у Луганську, всі вже були витрачені на мажорне далеко не чернече життя. Вартість майже добудованого храму перевищувала 300 тис. грн. А оскільки владика Тихон-Петранюк дуже полюбляв білборди з власним обличчям, боулінг, ресторани й інші «мирські» варіанти дозвілля… отже, тема з пожежею повинна була спрацювати на 100%…

Словом, виникла патова ситуація і тут у голові його преосвященства визрів план, як уникнути покарання за розкрадання церковних коштів і майна. Замість звіту Тихон-Петранюк робить офіційну заяву про підпал дерев’яного храму на честь Архістратига Божого Михаїла у м. Луганську. Нібито вночі 18 липня двоє невідомих молодиків побили сторожа і підпалили майже завершену будівлю церкви.

Тихон Петранюк, у свою чергу, безталанно розігрує жертву «підпалу», безутішно переживає втрату церковного майна. Емоційно розповідає про «нелюдей», про роботи, що нібито велися в одному зі складських приміщень у Малій Вергунці. Розповісти все це «на камеру» владика чемно відмовляється… Та як з’ясувалося згодом, мовчав лише «потерпілий» Тихон.

Бо настоятель храму отець Василь в інтерв’ю одному з луганських видань здивовано говорив, що не розуміє, звідки з’явилася інформація про підпал, адже в них «нічого не горіло». Та, даючи інтерв’ю газеті «Восточный вариант», отець Василь ще не знав, що Тихон-Петранюк категорично заборонив коментувати «пожежу».

Після шквалу журналістських розслідувань ряду українсих видань і каналів телебачення в УПЦ КП вирішили спростовати інформацію про підпал храму в Луганську, бо з’ясувалось, що це хвора уява Петранюка Тараса Івановича – єпископа Луганського та Cтаробільського Тихона.

Тож прийшли до логічного висновку: єпископ Тихон (Петранюк) таким чином намагався приховати фінансові розтрати не за призначенням.

Не менш логічним було й те, що наступним кроком недолугого палія стало його зникнення: комбінатор в рясі подався навтьоки! І місце перебування ексєпископа Луганського та Старобільського Тихона-Петранюка довгий час залишалось загадкою.

Відбулося засідання Синоду Української православної церкви Київського Патріархату, на якому в числі іншого слухалося питання про стан справ у Луганській єпархії та діяльність преосвященного єпископа Луганського та Старобільського Тихона (Петранюка). Тихона з управління єпархією зняли і заборониии йому проведення церковної служби як священнослужителю до повного покаяння.

І знову пригадалися слова з настанови глави УПЦ КП Патріарха Фiларета (Денисенка) новопоставленому єпископу Тихону (Петранюку:

«Спочатку ти ходив кривими дорогами, а потім несповідимі шляхи Промислу Божого привели тебе в Михайлівський Золотоверхий монастир, і ти дав обітниці чернечого життя. Ти, як і деякі інші, хотів бути єпископом»(!), – сказав Патріарх Філарет.

Деталі про «кривi дороги» Владики Тихона напряму були пов’язані з історіями про ймовірну причетність до сумнівних схем з відмивання грошей через церковні рахунки, розмитненню авто під фіктивні документи з ОАЕ, нездоровий потяг Тихона (Петранюка) до чоловіків, як любив казати сам ще тоді ієромонах Тихон, «не підлижеш не проштовхнуть…».

Святійший Патріарх Філарет сподівався, що все це помилки юності, і все-таки наважився (що також стало помилкою вже далеко не юного предстоятеля) дати шанс єпископу Тихону (Петранюку) виправитись у Луганській Єпархії УПЦ КП. Але не будемо детально вдаватися у справи церковних правителів. Господь і їхня сумліннісь їм суддя…

А про мирську і, на жаль, кримінальну діяльність Тихона-Петранюка ми продовжимо у другій частині нашої розповіді.