Документовані факти, питання про можливі порушення та суспільний резонанс тривалий час не отримували повноцінної правової реакції
Журналістське розслідування щодо діяльності ритуальної структури на Київщині порушило низку питань суспільного значення: можливі порушення законодавства, незареєстроване тіло біля моргу, ймовірний витік інформації про смерть громадян та реакцію правоохоронних органів. Чому журналістам довелося фактично виконувати частину роботи державних структур, а активні дії розпочалися лише після депутатського звернення? Аналізуємо відповіді поліції, прокуратури та механізми, які вплинули на зміну ситуації.
Відписка замість правосуддя
Чому журналістські розслідування про правопорушення, а то й злочини ритуальної фірми на Київщині тривалий час залишаються без належної реакції?
Коли журналісти звертаються до державних органів із документально підтвердженими фактами можливих порушень закону, вони очікують не компліментів і не формальних відписок, а виконання державою її прямого обов’язку — перевірити інформацію, встановити істину та захистити права громадян.
Саме так діяла редакція всеукраїнського громадсько-політичного видання «Наша версія», коли після власного журналістського розслідування звернулася до Головного управління Національної поліції в Київській області, прокуратури та органів місцевого самоврядування.
Однак отримані відповіді дуже яскраво демонструють одну з найбільших хвороб української бюрократії — бажання не вирішувати проблему, а максимально швидко позбутися заявника.
Коли поліція бачить лише те, що їй зручно
Особливо показовими виглядають дві відповіді Головного управління Національної поліції Київської області.
Перша була надана ще за керівництва Анатолія Щадила.
Редакція поставила чотири конкретних питання. Серед них:
— чи існують кримінальні провадження щодо ФОП Тетяни Лелекової;
— чи перевірялися викладені журналістами факти;
— що зроблено після виявлення незареєстрованого тіла біля моргу;
— чи перевіряється можливий витік інформації про смерть громадян до приватних ритуальних структур.
Натомість відповідь фактично звелася до одного речення: «У слідчому управлінні відсутні відомості в Єдиному реєстрі досудових розслідувань щодо особи, про яку йдеться у запиті».
І далі традиційне чиновницьке: «Надати іншу інформацію не надається можливим».
Але ж редакція зовсім не обмежувалася питанням про одну фізичну особу-підприємця. У запиті детально описувався випадок, який має величезний суспільний резонанс.
У ніч після смерті молодого чоловіка в Ірпені родичам запропонували перевезення тіла за гроші. Після цього тіло було знайдено просто біля моргу у Бучі без бірки, без реєстрації та без будь-якого належного оформлення.
Поліція сама зареєструвала це повідомлення у журналі єдиного обліку за №6006. Саме ці факти редакція просила перевірити. Саме їм необхідно було дати правову оцінку. Саме на них відповіді не було.
Журналісти виконали роботу поліції
Особливо дивує інше. Редакція не просто написала емоційного листа. Було проведено журналістське розслідування. Опубліковано матеріали. Зібрано свідчення. Вказано конкретні особи. Наведено конкретні дати. Названо конкретні адреси.
Описано механізм отримання приватними ритуальними структурами інформації про смерть людей. Поставлено питання щодо законності таких дій.
Фактично журналісти зробили значну частину роботи, яка мала би стати відправною точкою для правоохоронців.
Натомість отримали бюрократичну відповідь, яка створює враження, що сам текст журналістського звернення навіть не був уважно прочитаний.
Новий керівник поліції — вже інша реакція
На цьому тлі відповідь нового начальника Головного управління Національної поліції Київської області Андрія Рубеля виглядає значно конструктивнішою.
У ній повідомляється про призначення службового розслідування щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Бучанського районного управління поліції.
Це вже хоча б реакція. Це визнання того, що питання існує. Це готовність перевірити власних працівників.
Саме такого підходу суспільство й очікує від правоохоронної системи.
Не менш важлива позиція прокуратури
Позитивним сигналом стала й реакція Бучанської окружної прокуратури.
Заступниця керівника прокуратури Дарина Добровольська направила звернення до поліції із чіткою вимогою:
перевірити викладені журналістами факти;
провести перевірку відповідно до вимог законодавства;
у разі встановлення порушень вжити заходів реагування;
повідомити про результати як прокуратуру, так і редакцію.
Саме так повинна працювати правова держава. Не замовчувати проблему. Не перекладати відповідальність. Не писати красиві листи. А вимагати перевірки фактів.
Депутатське звернення стало каталізатором
Не можна оминути й роль народної депутатки України Ольги Василевської-Смаглюк. Саме після її депутатського звернення питання набуло зовсім іншого масштабу.
У документі прямо зазначено:
— випадок із незареєстрованим тілом;
— можливі порушення Закону України «Про поховання та похоронну справу»;
— можливий незаконний доступ приватних структур до інформації про смерть громадян;
— необхідність проведення повної перевірки.
Фактично депутат повторила всі питання, які редакція ставила поліції ще раніше. І саме після цього державна машина почала хоча б рухатися.
Найголовніше питання залишається відкритим
Однак залишається головне. Чому журналістське розслідування саме по собі не стало достатньою підставою для активних дій правоохоронців?
Чому знадобилося депутатське звернення?
Чому лише після політичного резонансу державні органи почали реагувати інакше?
Якщо інформація журналістів є недостатньою для перевірки — навіщо тоді взагалі існує інститут журналістських запитів?
Якщо журналісти збирають факти, а чиновники лише пишуть відписки, то хто тоді реально виконує функцію громадського контролю?
Відписка — це теж позиція
Будь-яка чиновницька відповідь є документом. Іноді вона говорить значно більше, ніж здається.
Коли державний орган ігнорує більшість поставлених запитань, відповідаючи лише на одне з них, це також позиція.
Коли не аналізуються наведені факти.
Коли не коментуються конкретні епізоди.
Коли не повідомляється про результати перевірок.
Коли журналістське розслідування фактично залишається без оцінки.
Усе це також відповідь. Тільки відповідь не журналістам. А всьому суспільству.
Журналістика не повинна підміняти державу
Редакція «Нашої версії» виконала свій професійний обов’язок. Було проведено журналістське розслідування.
Опубліковано матеріали. Надіслано офіційні запити. Отримано відповіді. Порушено питання суспільної важливості.
Тепер свій обов’язок мають виконати правоохоронні органи.
Не шляхом нових відписок.
Не шляхом формальних листів.
Не шляхом перенаправлення відповідальності один одному.
А шляхом повної, всебічної, неупередженої перевірки всіх наведених журналістами фактів.
Бо справа вже давно не лише у конкретній ритуальній службі чи конкретному морзі. Йдеться про довіру людей до держави.
А ця довіра починається саме там, де чиновник перестає писати відписки і починає діяти.
В’ячеслав КОВТУН,
головний редактор видання «Наша версія»