Пам’яті легендарного гросмейстера, присвячується!
Віктор Корчной, який народився 23 березня 1931 року, напевно б став чемпіоном світу з шахів, якби Анатолій Карпов народився трохи раніше, а Гаррі Каспаров — пізніше…
Зазвичай, після відходу до вічності, видатні люди стають легендами. Віктор Корчной став легендою ще за життя. Масштаб його особистості не вміщується в рамках гри мудрих, навіть всього спорту. Радянська СИСТЕМА так його боялася, що прізвище багаторазового чемпіона СРСР, Олімпійського чемпіона виключили з усіх довідників, замінивши на безлике – претендент… Його книги «Антишахматы» та «Записки злодея» не містили жодної шахової діаграми та тексту партій. На обкладці – танки. Там суцільна політика – боротьба одинака проти комуністів-маразматиків, які засіли в Кремлі та розв’язали холодну війну із Заходом. Книга про можливість запеклого опору в абсолютно безнадійних, на вигляд положеннях і життєвих ситуаціях, прояв нестримної волі до досягнення мети.
Віктор Львович так і не став шаховим королем. 47 років тому в далекому філіппінському Багіо, програючи Анатолію Карпову 2:5, Корчной героїчно зрівняв рахунок – 5:5. До омріяної корони чемпіона залишалася лише одна перемога… Пізніше гросмейстер сказав – мені було відомо, що якщо я виграю матч у Толі за звання чемпіона світу, то буду вбитий агентами КДБ. Мабуть, Бог захотів, щоб я ще десятки років пограв у шахи…
У тому матчі, трапився унікальний випадок в історії світового спорту, не маючи аналогів. За день до урочистого відкриття змагання, радянські секунданти Анатолія Карпова напилися в ресторані під час прийому делегації. Міхаіл Таль був «ніякий» і загубив касету з радянським гімном, привезеного з Москви… Посольство було далеко в Манілі і гімну СРСР на відкритті не було. Знайшли Інтернаціонал… І ось він звучить. Всі стоять. Потім Корчной сідає в крісло. До нього підбігає організатор. Корчной каже – це не гімн Радянського Союзу, а більшовицький, а я не комуніст… Цікаво, що Корчной, який перед тим іммігрував із Радянського Союзу, був на той момент людиною без громадянства і на його честь звучав твір Моцарта. Державних гімнів так і не було. Наступного дня в газеті «Советский спорт» вийшла стаття під назвою – «Вставай, проклятьем заклеймёный»…
Шахове королівство втратило великого бійця, який за шахівницею перемагав всю світову еліту, залишаючись благородним спортсменом, попри все пережите. Віктор Корчной відмовився від присудженої йому ФІДЕ перемоги у матчі претендентів з Каспаровим без гри, коли Гаррі, за незалежних від нього причин не зміг прибути до Аргентини… А міг бути третій поспіль матч Карпов – Корчной за світову корону. Але, Віктор Львович завжди мав честь і гідність…
Коли Віктор Корчной, перемігши в матчах претендентів екс-чемпіонів світу Тиграна Петросяна і Бориса Спасського, вийшов у 1975 році на Анатолія Карпова, який став чемпіоном світу без гри з тодішнім шаховим королем американцем Робертом Фішером, питання де має відбутися їх фінальний поєдинок не стояло. Два радянських гросмейстера жили у багатомільйонному місті на Неві, яке мало тоді назву Ленінград. Але керівництво держави перенесло його до Москви. Тоді кандидат у члени ЦК КПРС, член ЦК ВЛКСМ етнічний руський з російської глибинки Анатолій Карпов був улюбленець Кремля, а Віктор Корчной – безпартійний, неблагонадійний петербуржець, до того ж сумнівного походження… А головне, що за Корчного тоді вболівали майже всі ленінградці. Він, переживши в рідному місті блокаду, втративши від голоду всю рідню, був кумиром багатьох, його обожнювали. Під час того матчу в Москві, чи не всі елітні радянські гросмейстери за вказівкою Кремля працювали на Карпова. Хто відмовлявся, миттєво ставали невиїзними з країни з усіма наслідками… З претендентом залишились одиниці. Зате мільйони його прихильників йому не зрадили і вболівали за великого шахіста Віктора Корчного!
Анатолій Карпов втратив розум, проігнорувавши усі норми міжнародного права, проголосувавши, як депутат державної думи за анексію росією Українського Криму. Віктор Корчной тоді сказав – це агонія безумців і безумовно, Крим є і буде Українським.
Якби Анатолій Карпов народився трохи раніше, або Гаррі Каспаров трохи пізніше, Віктор Корчной став би чемпіоном світу. Або, якби з ним вели чесну гру поза межами шахівниці… А так, він грав матч за корону, коли його син сидів у радянській в’язниці, не випускали з країни рад його дружину…
Віктор Корчной був унікальним явищем у шахах, гравцем з неповторним стилем. Він отримував «Шаховий Оскар», приз найкращого у світі шахіста року, навіть у той рік, коли Карпов ставав чемпіоном світу… У свої 80 років Віктор Корчной став чемпіоном Швейцарії. У такому віці жоден не вигравав турнір ветеранів, а тут перемога в змаганні з гросмейстерами, які на пів віку молодше… На планеті за весь час існування геніальної мудрої гри, жоден полонений Каїси у віці 85 років не грав на такому чудовому рівні…
6 червня 2016 року на 86-му Корчной пішов з життя. Його унікальний поєдинок через посередників з угорцем Гезою Мароці, який тоді вже був на тому світі, не має аналогу…
Дмитро НАГОРНИЙ