Три роки фронту, жодного селфі — допоки не стало ясно: мовчання грає на користь брехунів
Журналіст і воїн Володимир Бойко відкрив архіви з передової — з перших днів повномасштабної війни до демобілізації. Ветеран російсько-української війни розповів, чому три роки приховував свою службу, і чому більше не буде мовчати. Відомий журналіст розпочав публічну серію спогадів зі служби в ЗСУ — про життя без піару, старі телефони і бойове братство.
За три роки два місяці й п’ять днів військової служби я не тільки не викладав у соцмережах ніяких своїх фотографій, а, взагалі, розповів, що я з перших днів війни на фронті, лише в 2024 році – у зв’язку з викриттям мною ухилянта Шабуніна, який з кінця лютого 2022 року й до початку листопада 2023 року фіктивно рахувався на службі в моїй бригаді. Я вважав, що розповідати про себе – це нескромно, що всі повинні захищати Батьківщину й нема нічого особливого в тому, що я добровільно відправився на війну в 57 років.
Але зараз, звільнившись з військової служби в зв’язку з досягненням граничного віку, я подумав: хіба я робив щось погане, що про це не можна розповісти? Чи, може, моє прізвище Жадан, Вакарчук, Шабунін або Кіпіані, що мені треба соромитись свого чесно отриманого статусу учасника бойових дій? Тому я завів рубрику #дембельський_альбом, де час від часу викладаю свої військові фотографії. Щоправда, їх небагато – на фронті було не до фотосесій.
Кому цікаво – заходьте по посиланню #дембельський_альбом та переглядайте. Рубрика буде регулярно поповнюватись…
Травень 2022 року. Взводний опорний пункт 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7375 неподалік села Прибузьке Миколаївської області.
Військових цифрових рацій у нас тоді ще не було, у межах свого ВОПу ми користувались невеличкими аналоговими раціями, які самі ж купляли або отримували від волонтерів, а для зв’язку з іншими взводами та командним пунктом роти були протягнуті телефонні кабелі з апаратами ТАИ-43 1943 року випуску.
Фотографії зроблені в точці з координатами 46°46’22.0″N, 32°01’28.4″E.