Чи вдасться новому Генпрокурору Руслану Кравченку припинити системне беззаконня у відомстві та відновити контроль за своїми підлеглими
Акт перший. Фарс замість закону
Навіть театр абсурду починається з вішалки. Але в Україні дедалі частіше він починається з прокурора – зухвалого, самовпевненого, безкарного. Його не цікавить закон. Його не лякає громадськість. Його не хвилює навіть власний Генеральний прокурор. Його цікавить лише одне: тримати у пазурах нитки системного тиску на бізнес таким чином, щоб маріонеткове «слідство» танцювало під його замовні мелодії. І один із найяскравіших прикладів цієї п’єси абсурду – резонансна справа Олени Мощинської, яка є частиною тиску на відомого агропідприємця Сергія Тарасова. Не випадково за цією справою уважно слідкують вітчизняні ЗМІ, і «Наша версія» серед них.
Як передають наші колеги з порталу Резонанс, 17 липня в Печерському районному суді міста Києва мав би відбутися розгляд клопотання сторони захисту про відвід прокурора Івана Чеченєва у справі О. Мощинської з причин невмотивованого затягування ним передачі кримінального провадження № 42023000000000249 до суду. Але щойно зала, де зібрались ЗМІ і правозахисники, встигла затихнути, як прокурор Іван Чеченєв раптово… оголошує відвід самому судді Юшкову М.М. Без мотивації. Без пояснень. Без жодної логіки.
Хоча досвід підказує, що логіка таки була – скоріше за все прокурор шкірою відчув, що даний суддя налаштований на законний процес і не буде гратися у брудні ігри системи. Але до цього ми ще повернемося.
Акт другий: новий Генпрокурор – реформатор чи маріонетка?
Не так давно Україна отримала нового Генерального прокурора – Руслана Кравченка, який одразу публічно звернув увагу на низку проблем у силовому блоці, а саме: незаконне переслідування бізнесу і тиск на підприємців через відкриття сумнівних кримінальних справ. Немає сумніву, що більшість таких дій здійснюється виключно з метою особистого незаконного збагачення силовиків або реалізації замовних схем, часто з боку конкурентів. Адже єдина мета більшості кримінальних справ проти бізнесу – це незаконний тиск, який може тривати роками. При цьому слідчі судді часто стають поплічниками нечистих на руку слідчих і прокурорів.
В суспільстві забриніла надія, коли новий Генеральний прокурор, щойно заступивши на посаду, заявив про необхідність провести ревізію всіх справ щодо бізнесу, заборонив безпідставне втручання в підприємницьку діяльність, анонсував припинення безпідставних обшуків та вилучення майна. А головне, Руслан Кравченко зобов’язав своїх підлеглих негайно провести аудит усіх справ, де були проведені обшуки бізнесу: що саме вилучено, навіщо, і який результат. На все про все він дав один тиждень, і було це, нагадаємо, 1 липня 2025 року. Натомість упродовж наступного місяця мали бути ухвалені відповідні рішення: або направлення до суду, або закриття провадження.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко
Тоді ж, Р. Кравченко наголосив, що прокурори мають бути обізнані в цифрах, тримати в голові всю інформацію і володіти всіма показниками щодо справ, які вони ведуть.
Акт третій: справа Тарасова – як лакмус поваги до Генпрокуратури
На цьому тлі замовна справа проти бізнесу Сергія Тарасова, і проти Олени Мощинської зокрема, мали б стати показовими на предмет серйозності заяв генпрокурора. Адже про незаконне переслідування агробізнесмена з Кіровоградщини, який займає активну позицію на захист своєї репутації, вже неодноразово писали у багатьох ЗМІ. Нагадаємо, що на початку 2025 року адвокатами С. Тарасова була проведена велика пресконференція, за результатами якої було оприлюднено факти кричущих порушень закону зі сторони слідства. Правозахисники встановили, що через системне порушення закону цей кейс є найчастіше згадуваним у ЗМІ та найбільш компрометуючим правоохоронні органи.
Проте тодішнє керівництво Генеральної прокуратури не звертало уваги на ці кричущі факти. Очевидно вважаючи нормальним, що бізнес, який своїми податками утримує правоохоронні органи, ще й отримує болючі удари саме від них.
І ось новий яскравий епізод у низці саботажу закону та правопорушень у справі Тарасова.
Суть останнього засідання в Печерському суді, на перший погляд, виглядає доволі пересічною. Сторона захисту подала клопотання про відвід старшому з групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні Івану Чеченєву. Підстави цілком зрозумілі: щодо їхньої клієнтки Олени Мощинської, як і щодо інших осіб, пов’язаних із Тарасовим, триває безпідставне переслідування, що, на думку сторони захисту, є нічим іншим, як складовою частиною загального тиску на самого Тарасова.
Акт 4: Гра в дурника на фоні саботажу
За інформацією з відкритих джерел відомо, що у листопаді 2024 року досудове розслідування щодо Мощинської було формально завершено. Відповідно до закону і процесуальних норм, стороні захисту мали бути надані матеріали справи для ознайомлення, після чого справа мала бути передана до суду. Тим більше, захист неодноразово заявляв про готовність якомога швидше ознайомитися зі справою. Проте далі почалися дивні метаморфози: то у прокурора немає часу, то у слідчого «кобила втекла».
Згідно із законом, після закінчення слідчих дій, прокурор має або сам відкрити матеріали, або доручити це слідчому. У цьому випадку прокурор усе переклав на слідчого, який, у свою чергу, каже: у мене немає матеріалів – вони у прокурора. І ось ці «двоє з ларця» тицяють пальцями одне на одного, зображаючи із себе таких собі «дурників». І що показово, коли їх питають в лоба що коїться, обидва використовують ідіотичну посмішку – мовляв, що з дурня візьмеш? Тож, від листопада 2024-го до липня 2025 року справа досі не в суді, а це вже понад 9 місяців.
Слід нагадати, що провадження проти Мощинської до листопада 2024 року тривало аж 12 місяців. Цілий рік. У ньому працювали понад 30 слідчих, більше 15 прокурорів. Щось питали, щось вчиняли, щось шукали, «щось десь робили», як казав відомий казкар Леонід Черновецький. Нарешті закінчили. І що? Замість виконання закону, представники слідства відкрито заявляють: «Результати своєї роботи ми вам не покажемо. Бо, насправді, ми не хочемо, щоб справа йшла до суду».
Справжня причина такої поведінки, на переконання сторони захисту, набагато прозаїчніша: прокурор Чеченєв боїться передавати справу до суду, бо справа повністю сфальсифікована. Жодного доказу провини чи причетності Мощинської, Тарасова й інших до інкримінованих злочинів, у слідства немає. Саме тому цю справу, в порушення всіх процесуальних норм, гальмують будь-якими засобами.
Причину такого саботажу не важко зрозуміти. Адже це вже буде не Печерський суд, де, як правило, слідчі судді закривають очі на порушення й кажуть: «От коли справа буде в суді, там і з’ясуєте свої аргументи». А зараз усі рішення на користь прокурора. Хоче запобіжний захід у вигляді тримання під вартою? Будь ласка. Хоче незаконне продовження строків? Прошу. Безпідставний обшук бізнесу? Будь ласка. Накласти арешт на незаконно вилучені кошти? Тримай. Але коли йдеться про скарги сторони захисту, тут уже не поспішають. «Ну навіщо ж ображати прокурора, він же й так бідолашний», – ніби промовляють судді.
Але суть набагато глибша. Відповідно до заяв Генерального прокурора, сумлінний та професійний прокурор має володіти фактами і цифрами по справі. Проте, І. Чеченєв, судячи з його дій та вчинків, навіть не знає, скільки томів у його ж кримінальному провадженні, яке завершили ще в листопаді 2024 року. Тобто за весь цей час він не спромігся навіть зрозуміти, що саме має бути передано до суду (!).
Не забуваймо: під це розслідування провели десятки обшуків, вилучили документи, гроші, цінності. Нічого власникам досі не повернуто. І в суд нічого не направлено. Ідеальна схема.
Журналісти і правозахисники задаються питанням: Можливо, хтось в офісі Генпрокурора пояснить громадськості: як така практика взагалі можлива? З одного боку, Руслан Кравченко закликає боротися з беззаконням у слідстві, а з іншого прокурор Чеченєв демонстративно плює на ці заяви.
«Мені вказівки – не указ», немовби каже своїми діями цей прокурор. То може, запитаємо прямо: як це можливо?
Епілог. Захисту нічого, слідству – ВСЕ
До речі, сторона захисту не раз звертала увагу і, можливо, ви, шановний читачу, це помічали, що захисників в судовому процесі нерідко обмежують у строках ознайомлення зі справою. Зазвичай, дають тиждень, два, рідше місяць. Прокурор звертається до суду й отримує процесуальне обмеження. Але в цьому випадку навпаки: захисники просять матеріали, а прокурор саботує всі строки і не дає.
І тут ми підходимо до важливого аспекту, який вказує на початкову нерівність можливостей і прав у слідства та сторони захисту.
Можливо це прочитає хтось із чинних чи майбутніх депутатів: Кримінальний процесуальний кодекс, здається, писався під уявлення, що прокурор завжди доброчесний. Тому є статті, які обмежують у строках захист, але немає жодної норми, яка б могла обмежити прокурора у строках передачі кримінального провадження до суду після його завершення.
В такій ситуації, простий громадянин залишається один на один із цими прогалинами, якими правоохоронці користуються для тиску і реалізації протиправних схем, в тому числі щодо тих у кого є бізнес і гроші.
Саме тому справа Мощинської є показовою для відновлення довіри до прокуратури та здійснення правосуддя. Генеральний прокурор заявляє на всю країну: справи мають бути передані до суду. Що заважає Чеченєву це зробити? Корупція? Особиста зацікавленість? А може страх відповідальності за фальсифікацію? Адже коли справа потрапить до суду, всі ці «технічні збої» стануть публічними. І будуть вивчені під мікроскопом громадськістю.
Якби там не було, попри гучні заяви Генпрокурора Кравченка, приклад Чеченєва доводить: якщо не буде рішучих дій та кадрових рішень, все залишиться порожніми словами. І прокурори й далі ігноруватимуть навіть накази свого керівника. То, можливо, настав час перейти від гасел до дій?
З метою розібратись у законодавстві та методах роботи правоохоронних органів, редакція направляє запит у Генеральну прокуратуру з проханням дати оцінку таким діям прокурора Івана Чеченєва і пояснити, що насправді відбувається у відомстві в цій справі.
Віра Ляшенко, Роман Скримбитський для видання «Наша Версія»
Всеукраїнське громадсько-політичне інтернет-видання «Наша версія» (Свідоцтво про державну реєстрацію – Ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: R40-05095).
Адреса: Україна, 02230 м. Київ вул. Мелетія Смотрицького 28-а. E-mail: nversia@ukr.net Тел.: (097) 479 5048
Вих. № 10/07-НВ від 21 липня 2025 р.
ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРУ
Кравченку Р.О.
public@gp.gov.ua, office@gp.gov.ua,
Копія: Офіс президента України
ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЗАПИТ
Шановний Руслане Олексійовичу!
Користуючись нагодою, хочемо подякувати вам за намір очистити правоохоронні органи від системної корупції та замовного тиску на бізнес!
Редакція видання «Наша версія» звертається до Вас із журналістським запитом щодо обставин навколо резонансної справи Сергія Тарасова та інших справ, пов’язаних із цим кейсом. Зокрема, у матеріалі викладені приклади кричущих порушень законності з боку прокурора Івана Чеченєва (Публікація на сайті «Наша версія» від 20.07.2025 під заголовком «Коли прокурор стає режисером беззаконня: справа Мощинської як маркер системної гангрени правосуддя».
Дослідження містить численні факти про зловживання владою, системне затягування розгляду справ, ігнорування приписів КПК та, фактично, демонстративне нехтування заявленими Вами як Генеральним прокурором принципами законності, прозорості та захисту прав бізнесу.
Зокрема, викликає глибоку стурбованість:
- Саботаж передачі до суду справи Олени Мощинської, яка, за словами сторони захисту, завершена ще в листопаді 2024 року, але досі не передана до суду, що порушує процесуальні строки і права обвинуваченої.
- Формальне завершення досудового розслідування без надання матеріалів стороні захисту, попри неодноразові звернення адвокатів.
- Немотивоване подання прокурором Іваном Чеченєвим відводу судді під час засідання 17 липня 2025 року, що виглядає як спроба уникнути розгляду справи законним складом суду.
- Системний тиск на підприємця Сергія Тарасова, в тому числі, через переслідування його співробітників, якто Олени Мощинської. Зокрема, протиправні дії включають численні обшуки, арешти техніки, спроби арешту врожаю та майна, які, за оцінками правозахисників і журналістів, не мають належного обґрунтування і носять ознаки зловживання з боку правоохоронців Кіровоградської області.
З огляду на це, просимо Вас надати відповіді на наступні запитання:
- Яким чином Офіс Генерального прокурора здійснює нагляд за дотриманням законності у діях своїх підлеглих, зокрема таких, як прокурор Іван Чеченєв?
- Які саме порушення мають бути зафіксовані, щоб Офіс Генерального прокурора відреагував на них дисциплінарно або кримінально?
- Чи вважаєте Ви допустимим, що окремі прокурори можуть демонстративно не виконувати озвучені Вами ж ініціативи щодо очищення прокуратури від зловживань і припинення тиску на бізнес?
- Яку саме реакцію з боку Генеральної прокуратури Ви вважаєте належною щодо дій прокурора Чеченєва у справах Олени Мощинської та Сергія Тарасова?
- Як Ви особисто прокоментуєте ці факти саботажу, бездіяльності, і можливого службового злочину, які знецінюють Ваші публічні заяви та породжують у суспільстві глибоку недовіру до прокуратури?
Ми з повагою ставимося до Ваших публічних намірів відновити довіру до прокуратури та припинити практику переслідування підприємців. Однак, якщо навіть найбільш кричущі приклади порушень, описані в резонансних справах, не викликають належної реакції з боку ОГПУ, виникає питання: чи справді щось змінюється?
Чекаємо відповіді у передбачені законом строки. Запит подано відповідно до Закону України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».
Відповідь за потреби прошу надсилати на e-mail: nversia@ukr.net
З повагою,
головний редактор видання НВ Ковтун В.Г.